Які важелі будуть дієвими у російсько-українському конфлікті, чи варто постачати в Україну зброю, і чи зміниться позиція до України в Польщі після президентських виборів — про це «Дню» розповів Ян Пекло, виконавчий директор Фонду українсько-польської співпраці (PAUCI).
— Під час мінських переговорів всю ініціативу було віддано фактично Франції з Німеччиною. Як щодо позиції Польщі? Вона виглядає статистом у цій ситуації. Ви не думаєте, що це дещо неприродно?
— Це справді дуже неприродно. Неможливо знайти якийсь вихід із українсько-російського конфлікту без участі сусідів України — Польщі, Румунії, певно Словаччини. Хоча Словаччина не дуже активна у цьому питанні через проросійську позицію прем’єра Роберта Фіцо. Те саме можна сказати й про позицію прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана... Але важливою частиною цієї головоломки можуть стати Литва, Естонія, Латвія.
Я вважаю, сьогодні дуже потрібна коаліція з Польщі, Румунії, країн Балтики, Великобританії, Данії, можливо, Швеції.
— Події в Дебальцевому свідчать про те, що мінські домовленості сьогодні не виконують. Наскільки ефективним, на вашу думку, буде посилення санкцій з боку ЄС?
— Росія не настільки вразлива до санкцій з боку ЄС, як до ціни на нафту й газ. Це найгірша для неї санкція, тому вплинути насамперед можуть США. Потрібно також ввести санкції, які пропонує Великобританія і частина американських експертів, забрати в Росії SWIFT — банківський код, який допомагає здійснювати грошові трансферти між країнами. Таку санкцію вводили в Ірані під час конфлікту, і вона може бути дуже ефективною, бо сильно вдарить по економіці.
З боку ЄС є розуміння, що санкції повинні працювати проти Путіна і його поплічників, а не проти росіян. На жаль, російське суспільство сьогодні підтримує Путіна, і, на мою думку, економічна санкція мусить бути такою, щоб росіяни відчули, що буде тяжко жити із сьогоднішньою політикою Путіна.
Важливо також, щоб і ЄС показав свій вплив. Адже перед Мінськом-2 Ангела Меркель, Олланд сказали, що вони рятуватимуть Європу перед третьою світовою війною... Проте Мінськ-2 не дав нічого. Хіба що трохи часу для росіян і сепаратистів, щоб вони взяли Дебальцево. Гадаю, вони просто використали ті два дні, щоб взяти Дебальцево.
— Сьогодні тривають переговори про постачання зброї в Україну Польщею. Згідно з останнім опитуванням 65% поляків виступають проти цього. Чому?
— Ще з давніх часів у нас існує думка, що Радянський Союз, Росія — це наші партнери. Це неправда. Вони проявили себе лише як наші вороги. Нашим лідерам варто підтримувати Україну і постачати зброю. Бо хаос в Україні — це погана ситуація і для Польщі. Ми маємо допомагати Україні всіма способами — політичними, економічними і зброєю також.
— Українська влада на днях ратифікувала угоду між Кабміном та урядами Польщі й Литви про створення спільної військової частини. У польсько-литовсько-українській бригаді мають служити до 3,5 тис. осіб від Польщі. Чи підтримують поляки таку угоду?
— Гадаю, що так. Створення такої бригади є і польською ініціативою також. Для Путіна і для Росії це — не найкращий варіант. Один російський телеканал прокоментував цю ініціативу, як «крок до включення України в НАТО». Проте це не НАТО, а дещо інше.
— Що саме?
— Це лише партнерська співпраця між двома країнами НАТО та Україною. Росія також мала в минулому деякі форми партнерських проектів з НАТО, у Москві знаходиться Інформаційне бюро НАТО. Київ заявив про свою зацікавленість у більш тісній співпраці з НАТО, і в цій заяві немає нічого поганого. Якщо одного дня Україна забажала б приєднатися до НАТО, двері відкрито.
— Броніслав Коморовський підтримав ідею Петра Порошенка про відправку миротворчої місії ООН. Чи готова сьогодні Польща відправити своїх військовослужбовців в Україну, зокрема на Донбас?
— Я вважаю, що це потрібно, але не вірю до кінця в цей варіант. Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН і має право вето. Звичайно, вона може сказати «ні».
— Через 2,5 місяці у вашій країні відбудуться президентські вибори. Один із кандидатів Магдалена Огурек, представник лівих сил, заявила, що в разі обрання поліпшить відносини з Росією. Чи існує ймовірність зміни позиції Польщі в українсько-російському конфлікті?
— На мою думку, це неможливо, щоб Магдалена Огурек стала президентом. Цілком імовірно, що буде друга каденція Коморовського. Можливо, буде другий тур. Другим кандидатом на ньому може бути Анджей Дуда з партії «Право і справедливість». І для Коморовського, і для Дуди є пріоритетом співпраця з Україною та її безпека.
— Чи вплине на вибір польських громадян позиція кандидатів щодо України?
— Я не думаю, що це буде дуже суттєвим фактором для виборців як на президентських виборах, потім і на парламентських, які будуть восени цього року. Так само, як і війна, бо воюють за тисячі кілометрів від польського кордону. Важливими будуть внутрішні справи Польщі, економіка, зокрема.
— У соцмережах зараз постять дружню фотографію з лідером так званої ДНР Олександром Захарченком та польським політиком Матеушем Піскорським з підписом «Військовий кримінальний і масовий вбивця Захарченко з польським крайньоправим політиком Піскорським «Wstyd i tyle» (І це ганьба). Поясніть, будь ласка, ситуацію.
— Матеуш Піскорський не є політиком перших сторінок газет. У суботу 21 лютого у Варшаві було заснування проросійської партії Піскорського «Зміна». Вони прагнуть змін і хочуть включити проросійську орієнтацію в польську міжнародну політику. Вони подали заявку про реєстрацію. Побачимо, чи польський уряд зареєструє цю партію. Я думаю, що фінансування «Зміни» не є прозорим — і це може стати причиною, через яку її не зареєструють.
— Броніслав Коморовський зазначив, що майбутнє України залежить не лише від врегулювання військового конфлікту, а й внутрішніх реформ усередині країни. Наскільки здатне українське керівництво до реформування, що воно мало б зробити насамперед?
— Це дуже складне запитання. Я думаю, що без допомоги і підтримки з боку ЄС, США неможливо покінчити з російським конфліктом. Однак реформувати державу під час конфлікту дуже важко. Україна потребує від країн Заходу підтримки — фінансової, політичної, військової, зокрема, зброї. Без цієї підтримки добитися серйозних реформ неможливо. Це все одно, що поставити віз перед конем.
