Днями видавництво «Київ — Париж — Дакар» видало книжку «Євген Марчук. На шляху до НАТО», у якій зібрано статті, виступи у Верховній Раді, на міжнародних і національних форумах, в друкованих та електронних ЗМІ щодо відносин України і НАТО відомого державного діяча Євгена Марчука. Це фактично історія про те, як одна людина намагалась витягти країну з «болота» і прогнозувала, що в разі невступу України до Альянсу у нас виникнуть великі проблеми.
Директор видавництва Борис Клименко у коментарі «Дню» сказав, що «Євген Марчук — колишній голова СБУ, прем’єр-міністр України, секретар РНБОУ, міністр оборони України, голова Робочої групи з питань безпеки Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання ситуації на Донбасі на Мінських переговорах — давно відомий як один із чільних державних і політичних діячів України, котрі послідовно борються за втілення євроінтеґраційного курсу України».
Дійсно, Євгенові Марчуку належить головна роль в просуванні України до НАТО. Слід нагадати, що курс на вступ України до Північноатлантичного альянсу було закладено ще 23 травня 2003 року у рішенні РНБО «Про стратегію України щодо НАТО» за головування в РНБО Євгена Марчука. А через рік основні принципи і положення національної безпеки були прописані в Законі України «Про основи національної безпеки». Характерно, що за цей закон проголосувала фракція Партії регіонів, яку тоді очолював Віктор Янукович.
Нагадаємо, влітку 2004 року — після Стамбульського саміту НАТО — Леонід Кучма робить розворот на 180 градусів від Альянсу. Коли стало зрозуміло, що Україна дуже близька до підписання ПДЧ (Плану дій з членства в НАТО), і саме в цей час Леонід Кучма на 1—2 дні разом із Володимиром Путіним зникли з поля зору преси десь на Азовському морі. Повернувшись, Кучма дає команду негайно виключити з військової доктрини згадану формулу про співпрацю з НАТО... Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила цю формулу через парламент і зі згаданого Закону «Про основи національної безпеки України»
Також треба згадати історію про Бухарестський саміт у 2008 році, коли німецький канцлер Ангела Меркель та тодішній президент Франції Ніколя Саркозі заблокували надання Україні та Грузії ПДЧ. І, як результат, у серпні того ж року Росія напала на Грузію і незаконно окупувала 20% відсотків території цієї кавказької країни. А позаторік Москва, очевидно, розуміючи, що НАТО не буде реагувати, як у випадку з Грузією, незаконно анексувала Крим і частину Донбасу, продовжуючи до сьогоднішнього дня війну на сході України.
Газета «День» від самого початку заснування була послідовним прихильником і пропагандистом євроатлантичного курсу нашої країни. Власники популярних телеканалів не приділяли уваги цій темі, більше того, залучаючи на телешоу одіозних політиків на кшталт Колесніченка, Царьова вони торпедували ідею інтеграції України в НАТО.
Книга, яку було видано в рамках програми Державного комітету телебачення і радіомовлення України «Українська книга», містить публікації в ЗМІ за період з 2000-го по 2016-й роки з проблематики щодо умов, можливостей і обов’язкових дій, що їх необхідно зробити українській державі і суспільству, щоб бути готовими увійти в коло країн, котрі з 1949 року вибудовують систему колективної безпеки.
«Щира манера подачі Євгеном Марчуком складного геополітичного матеріалу робить видання навчальним посібником як для учнівської та студентської молоді, так і для народних депутатів усіх рівнів, державних і муніципальних чиновників, членів керівних органів політичних партій і неурядових організацій, працівників ЗМІ. Професійне знання автором справи і його глибока переконаність у необхідності здійснення описуваних ним кроків на шляху до НАТО роблять книгу чинником, який формує світогляд читача, адже за усім цим — досвід діяльності особистості, наслідування прикладу якої гідне будь-якого свідомого громадянина України. Книга містить 540 стор. тексту і 60 стор. ілюстрацій, що дозволяє використовувати її як сучасний презентаційний матеріал», — розповів Борис Клименко.
Відповідаючи на запитання, який вплив може мати книга, враховуючи що наша країна перебуває в стані війни із північним сусідом, він відповів: «З огляду на агресію Російської Федерації проти України і зміни у зв’язку з цим у свідомості громадян України, які нарешті зрозуміли, що бути під захистом Організації Північноатлантичного договору набагато краще, ніж сподіватися на мирну діяльність Російської Федерації. Ми вже бачили це на прикладі Абхазії, Південної Осетії, Грузії, Придністров’я. Цю книгу, в якій зібраний теоретичний і практичний досвід одного з найпослідовніших борців за євроінтеграційний курс України, необхідно якомога ширше розповсюджувати у всіх форматах — в і поліграфічному, і в електронному, серед усіх верств населення, а в першу чергу, треба розповсюджувати через тих людей, які недавно тільки увійшли у владу, починаючи від народних депутатів, найнижчих рівнів, і закінчуючи депутатами Верховної Ради. Не всі з них мали можливість до цього ґрунтовно ознайомитись з цією проблематикою, а їм ухвалювати рішення».
