Норвегія відома у світі тим, що вона стала однією з найбагатших країн світу завдяки відкриттю й експлуатації великих запасів нафти. Оскільки зараз у світі відбувається падіння ціни на «чорне золото», інтерв’ю з послом Норвегії в Україні Йоном Елведалом ФРЕДРІКСЕНОМ «Дня» почалося з питання про те, як це впливає на економіку країни і з чим там пов’язують падіння цін на нафту.
«ЖИТТЯ ПІСЛЯ НАФТИ»
— У Норвегії в пресі й у політиці падіння цін розглядається як спад ринку. А ми знали, що рано чи пізно це станеться, і вважали, що високі ціни на нафту, які були останнім часом, вічними не будуть. Інша справа, що це серйозно позначиться на нашій економіці.
— І вже позначається, курс норвезької крони впав на 20%...
— Саме так. І це досить серйозно для нашої економіки. Я не можу сказати, що йдеться про кризу всередині Норвегії, адже наша економіка досить міцна й базується не лише на нафті та газі, але й на інших галузях. Але, звичайно, ми не приховуємо того факту, що це актуалізує дискусії в Норвегії про те, за рахунок чого ми житимемо після нафти.
— У статті в Bloomberg це називають «надзвичайною ситуацією» і цитують вашого прем’ра Ерну Солберг, яка сказала: «Ми збираємося залишатися нафтовою країною, але нам потрібно створити нову версію Норвегії, тому що версія, якою ми жили останні 35 років, вже минає»...
— Я думаю, що ситуація, яку ми спостерігаємо зараз, серйозно вплине на інновації в інших галузях, передусім у морській — другій за обсягами після нафтової. Всі розуміють, що там є великий потенціал розвитку технологій.
— Інакше кажучи, йдеться про інноваційну економіку?
— Так, інноваційна економіка завжди у нас була на порядку денному. За даними ОЕСР, одна з головних переваг норвезької економіки останніми десятиліттями — це здатність швидко перебудуватися на новий розвиток. Це якраз і дозволяє нам вважати, що наша економіка стійка. Саме тому зараз у нас, в Норвегії, немає відчуття кризи, хоча було б нечесно сказати, що падіння цін на нафту не позначається на економіці й з часом може позначитися на благополуччі мешканців країни.
«2015 РОКУ МИ ПЛАНУЄМО ЗБІЛЬШИТИ ДОПОМОГУ УКРАЇНІ МАЙЖЕ ДО 300 МЛН КРОН»
— Оскільки надходження до бюджету від продажу нафти зменшаться, а вони становлять 20% від усіх надходжень, виникає питання, чи позначиться це на обсязі міжнародних програм?
— Наразі ні. Я не чув, щоб такі дискусії були в парламенті. Хочу сказати, що в нашому парламенті багато років існує консенсус, згідно з яким Норвегія повинна виділяти 1% ВВП на допомогу бідним країнам. Наразі нічого не змінилося, і до числа одержувачів норвезької допомоги входить Україна.
— Можете сказати, яку допомогу одержувала або одержуватиме наша країна?
— Ми постійно збільшували розмір допомоги. До 2013 року ми щороку виділяли близько 40 млн норвезьких крон ($5,9 млн) на різні проекти в Україні. 2014 року після Майдану ми збільшили цю допомогу до 200 млн норвезьких крон ($29,5 млн). А 2015 року ми плануємо збільшити допомогу Україні майже до 300 млн крон ($44,2 млн). Причому це не включає гуманітарну допомогу, яка надаватиметься додатково.
«...ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК ЗАВЖДИ БУВ СКЛАДНИМ»
— В інтерв’ю українському виданню, яке було надруковано 21 листопада, ваш прем’єр, коментуючи ситуацію на Донбасі, зауважила: «Складно зрозуміти реальні наміри Росії». А зараз ви можете сказати, чи зрозуміла Норвегія реальні наміри Росії?
— Наш уряд неодноразово заявляв про те, що Росія несе велику відповідальність за ситуацію у Східній Україні. Звичайно, анексія Криму для нас є порушенням міжнародного права. І ми підключилися до всіх санкцій ЄС проти Росії через анексію Криму.
Росія застосувала у відповідь санкції проти Норвегії, що торкнулося багатьох підприємств, які мали свій бізнес у Росії, і практично припинила постачання норвезьких морепродуктів. До цього часу Росія була найбільшим ринком для норвезької риби.
— І тепер, напевно, риба вже «йде» до Росії через Білорусь?
— Дійсно, експорт нашої риби досить серйозно збільшився до Білорусі. Куди йде ця продукція далі, це треба запитати в Білорусі.
Я можу теж сказати, що наші експортери зараз дуже активно дивляться на український ринок. Ми завжди експортували досить багато риби до України. За цим показником Україна була на 9-му місці. Що стосується пелагічних риб — на 3-му. Але зараз з’явилися можливості збільшити вихід на український ринок. Ми розуміємо, що це має бути не однобічний процес. Тому ми під час візиту нашого прем’єра домовилися, що запросимо до Норвегії представників сільськогосподарської галузі України, щоб вони отримали можливість постачати свою продукцію на норвезький ринок.
— І про що може йти конкретно мова?
— Наш ринок для сільськогосподарської продукції досить складний. Існують досить високі митні «стіни» довкола нашого ринку. Але є можливості, які, як ми бачимо, українські експортери не використовують. І ми готові допомогти їм у цьому.
Це стосується багатьох видів овочів, фруктів, зерна, олії тощо. І наше міністерство рибальства зацікавлене у створенні спільно з українським керівництвом рамкових умов для розвитку риболовецької галузі в Україні. Я сподіваюся, що це дозволить залучити інвестиції. Треба починати зі створення рамкових умов.
— Чи бачите ви бажання з українського боку створити їх?
— Бажання є. Однак я не приховую, що для норвезьких інвесторів український ринок завжди був складним і є не менш складним у цій ситуації. Але політичний ризик — це одне, а загальний ризик пов’язаний із ситуацією, коли складно отримати кредити, щоб зробити інвестиції. І є головне питання — це корупція, яка завжди позначалася на репутації України. Я думаю, всі розуміють, що зараз є бажання змінити це, але очікуємо, як і всі, конкретних результатів.
ПРО РЕЕКСПОРТ РИБИ ТА ІМПОРТ ЗРІДЖЕНОГО ГАЗУ
— Ваш попередник Олав Берстад написав для нас статтю про те, що Україна може використовувати норвезьку рибу як газ, купуючи її і здійснюючи переробку на українських підприємствах і потім, відповідно, експортуючи вже перероблену продукцію до інших країн. Чи бачите ви зацікавленість з боку України використовувати таку можливість заробити?
— Думаю, що така ідея повинна розвиватися далі. Тому що в цій ситуації ми також бачимо, що норвезьку рибу відправляють до Китаю. Там її переробляють і відправляють назад на європейські ринки. Чому б українським підприємствам, які отримають з часом норвезькі інвестиції, не використовувати можливості переробки норвезької риби з подальшим її експортом до Європи. Тим паче, що угода між Україною та ЄС збільшує можливості реекспорту.
— Торік між Україною та Норвегією було досягнуто домовленостей про постачання норвезького газу до України через Словаччину. Як вони реалізуються?
— Дійсно, норвезьке держпідприємство Statoil домовилося з «Нафтогазом» про те, що вони повинні постачати до 0,5 млрд куб. метрів газу на місяць протягом півроку. Потік іде. Це чисто комерційна пропозиція між двома компаніями. Я думаю, що це такий приклад, коли Україна отримує газ або інші енергоносії за комерційними умовами, без політичних умов і вимог постачальника.
— Чи існує інтерес з боку Норвегії досліджувати й видобувати енергоносії біля острова Зміїний?
— Я знаю, що раніше були норвезькі підприємства, які почали розглядати можливості видобутку нафти й газу на Чорноморському шельфі. Після анексії Криму все це потрібно переглянути. Існують контакти між норвезькими та українськими підприємствами щодо постачань зрідженого газу через Чорне море. Також існує інтерес в обох сторін повторити в Одесі проект, який минулого року було реалізовано в Литві. Я думаю, комерційно це реально, проте все залежить не від Норвегії, а від можливостей постачання зрідженого газу через Босфор.
«УКРАЇНІ ПОТРІБНА МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕДАТИ СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ ОБ’ЄКТИВНУ ІНФОРМАЦІЮ...»
— Всі бачили багатомільйонний марш єдності за участю майже півсотні світових лідерів у Парижі, де в результаті індивідуальних терактів загинуло 17 осіб. А в Україні від початку російської агресії на сході країни загинуло 5 тисяч. Але такій реакції, я маю на увазі подібні марші, в країнах ЄС не було. Чим ви поясните різну реакцію, враховуючи те, що наша країна стала об’єктом атаки держави-терориста?
— Тероризм, який пов’язаний з екстремальним ісламом, вже давно був гарячою темою в усіх європейських країнах. Я думаю, тому відгук такий. І ці терористи атакували пресу, свободу слова. Це дуже символічний теракт. Думаю, що така реакція демонструє, як населення в західних країнах позиціює своє ставлення до свободи слова. Вони мислять таким чином: я вважаю, що моя газета може писати, що хоче, друкувати такі малюнки, які вона хоче. Тому такий тероризм — конкретна загроза для європейців.
Щодо подій у вашій країні. Реакція взагалі в Європі пов’язана з тим, що конфлікт в Україні для дуже багатьох незрозумілий. І інформація в Європі про конфлікт в Україні була частковою. Звичайно, навесні й влітку, особливо наприкінці серпня, було дуже багато повідомлень, але потім стало тихіше.
Я бачу, в норвезькій пресі постійно фігурують цифри про те, що в конфлікті загинуло від 4 до 5 тис. осіб. Також пишеться, що періодично відбуваються обстріли, незважаючи на угоду про припинення вогню. І ці повідомлення повторюються кожного тижня в норвезькій пресі. Але все-таки Україна для багатьох мешканців Європи, зокрема Норвегії, є ментально далекою, а Франція ментально ближча. Конфлікт в Україні заслуговує на більшу увагу.
— Чи сприятиме цьому створення європейського спеціального російськомовного телеканала, проти чого вмить виступила Росія, заявивши, що це є порушенням свободи слова?
— Я тут не бачу прямого зв’язку. Думаю, що такий канал буде створено, якщо знайдеться фінансування. На мою думку, Україні потрібна можливість передати світовій спільноті об’єктивну інформацію через такий телеканал. Мова не повинна йти про контрпропаганду. Тому що не годиться відповідати на пропаганду пропагандою. Треба відповідати об’єктивною інформацією, а також висвітлювати те, що треба краще робити в Україні. Й лише це допоможе вашій країні.
