Уряд Молдови отримав вотум недовіри в парламенті й пішов у відставку. Головну вимогу громадськості, яка мітингує з вересня, дотримано. Проте заспокоєння в молдовській політиці не настало. Зовсім навпаки.
Нагадаємо, криза розгорілася через те, що з трьох провідних банків країни — Banca de Economii, Banca Sociala, Unibank — група BEM — щез $1 млрд. Для відносно невеликої країни і однієї з найбідніших у Європі це величезні гроші. Уряд Владимира Філата, при якому відбулася ця «крадіжка сторіччя» пішов у відставку, скоро за ним пішов і новий, яким керував Юріє Лянке. Зараз настала черга кабінету Валеріу Стрельца.
Хоча акції протесту розпочали прибічники європейського курсу, зараз їх організовують і проводять ліві. Вони хочуть втягнути Молдову в союзні стосунки з Росією. Звичайно, в Москві намагаються допомогти своїй агентурі і будують на цій основі довготермінові плани не лише щодо Кишинева, але й Києва.
Політична криза викликана конфліктом між двома олігархами: Владом Плахотнюком — фактичним господарем Демократичної партії (ДПМ) і Владом Філатом — головою Ліберально-демократичної партії (ЛДПМ). Наразі Плахотнюк отримав тактичну перемогу. Його суперника затримано, йому пред’явлено стандартні звинувачення у фінансових махінаціях і привласненні коштів.
Хоча експерти говорять про можливі дострокові вибори парламенту, основну увагу зосереджено на майбутніх виборах президента, які мають відбутися навесні наступного року. Молдова — парламентська республіка і президента, з вельми обмеженими повноваженнями, обирають у парламенті. Проте, обрання «свого» президента вельми важливе для основних дійових осіб як підготовка до парламентських виборів.
Ліві всіх видів хочуть скористатися кризою і повернутися до влади. Небезпека їх реваншу зрима і з нею не можна не рахуватися. З іншого боку прибічники європейського курсу консолідуватимуться проти ДПМ і Плахотнюка.
Події у наших південно-західних сусідів наочно показують усю небезпеку політичних ігор олігархів та їхніх кланів. Ці ігрища призвели до подій на Донбасі і є небезпека їх повторення вже на всій території країни. Тим паче, що агресивний сусід обов’язково намагатиметься брати в них участь.
Західні партнери Молдови намагалися допомогти проєвропейським силам вийти з кризи, але невдало. Олігархи продовжили боротьбу, доля країни їх мало цікавила і цікавить зараз. У черговий раз підтвердилося правило: ніде і ніколи курс до Європи не підтримується олігархами. Навпаки, вони йому всіляко протистоять. І в Молдові, і в Україні.
Є шанс зробити висновок із подій у сусідній країні. Чи скористається наша влада такою можливістю для блага країни. Оптимізму не дуже багато.
«КОРУМПОВАНІ УРЯДОВЦІ Й ПОЛІТИКИ — НАЙСТРАШНІША ПРОПУТІНСЬКА ПАРТІЯ»
Оазу НАНТОЙ, директор Iнституту громадської політики (Кишинів):
— 2 липня 2014 року парламент Молдови ратифікував Угоду про асоціацію з Євросоюзом, яку було підписано 27 червня 2014 року. Після цієї дати ми є свідками ганьби: коли партії, які намагаються приватизувати назву «проєвропейські», демонструють свою корумпованість і повну безвідповідальність перед виборцями Молдови.
Щодо так званого геополітичного вектора, то корумповані урядовці і політики — це найстрашніша антидержавна і пропутінська партія в Молдові. Здається, це стосується і України. Варто зазначити, що в Молдові є один офіційний кремлівський проект — це Партія соціалістів.
Після 22 вересня цього року парламент Молдови не може бути розпущений, бо залишається півроку до виборів президента.
Можна передбачити, що у пана Плахотнюка уже є кандидатура майбутнього «президента», яку дістануть із рукава, якщо вийде зібрати слухняну більшість у парламенті. Проте залишається питання: як відреагує суспільство на цей політичний маразм.
«ЦЯ КРИЗА ЗАГРОЖУЄ ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КУРСУ»
Сергій ПИРОЖКОВ, екс-посол України в Молдові:
— Безумовно, ця криза загрожує європейському курсу Молдови. Лідер Соцпартії Ігор Додон заявив, що вони денонсують Угоду про асоціацію з ЄС, яку Кишинів підписав минулого року. Власне, вони хочуть провести дострокові вибори, щоб переформувати коаліцію.
Нова коаліція буде проєвропейською за умови, якщо у Демократичної і Ліберальної партій, а також групи колишнього прем’єра Юріє Лянке вистачить кандидатів. Якщо цього не відбудеться, то може прийти ліва коаліція, яка робитиме все, щоб провести нові вибори.
Оскільки останніми роками Україна і Молдова рухалися в одному європейському векторі, відхід Кишинева означатиме втрату ще одного союзника, який підтримував Україну в наших відносинах із СНД і країнами Митного союзу.
