Все почалося з «Песика у светрику». Лариса Олексіївна познайомилася з Анною в одному з торгових центрів Києва. Побачивши низку листівок, одна з них вразила її. «Це було абсолютно з іншого світу», - зауважила Лариса Івшина. За мольбертами, на яких стояли листівки, редактор помітила касира і запитала хто автор того «дива». Як виявилося, це були роботи Анни Гаврилюк, яка несміливо зізналася в авторстві і одразу ж отримала запрошення працювати у «Дні».
Анна довго не могла наважитися прийти до редакції. Її здивувало, що серед 50 авторів листівок Лариса Івшина помітила саме її роботу. Адже, у світі художниці тоді не існувало якихось газет. Наполегливість головного редактора переконала дівчину у щирості пропозиції і вона погодилася. «Можна не сподіватися на чудо, але завжди потрібно у нього вірити», - говорить Анна.
У «Дні» Анна Гаврилюк працює у творчому тандемі із Іриною Зеленько. Дизайнери є арт-супроводом першого україномовного глянцю «Маршрут №1» та авторами ексклюзивних обкладинок.
Розмова між «школярами» і художницею одразу стала відвертою: «Я не можу не малювати. Ким і де б я не працювала, це завжди зі мною». Анна зізналася, що не зважаючи на слова бабусі: «От поставлять перед тобою каструлю і скажуть намалювати таку ж саму», - художню школу вона все-таки закінчила, а вищу освіту здобула у Полтавському національному технічному університеті за спеціальністю художник-кераміст. А можливість творчо самореалізуватися вона змогла у «Дні».
Впродовж зустрічі обговорили чимало проблем, серед яких – національна культура смаків. «Вороги української ідеї - це наші сувенірні магазини», - наголосила Лариса Івшина і Анна підтримала її думку: «Доки ми виставлятимемо примітивну «шароварщину» та підлаштовуватимемось під інших, доти ми не будемо собою, у нас не буде власного смаку».
Сюжети для своїх робіт Анна знаходить випадково. Так і з’явилася рубрика у п’ятничному номері, ілюстрації до якої стали «маленькими картинами життя». Після року співпраці з газетою «День» найкращі малюнки зібрали у комплект листівок.
Протягом зустрічі прозвучало багато цікавих питань та відповідей, але найбільше «школярам» запам’яталась відверті слова Анни про те, що «Головне - лишитися дитиною, яка, попри шори класичної школи техніки, знає правила, але зберігає баланс».
Півтори години промайнули непомітно: встигли обговорити улюблених художників, розглянути листівки, глянець і навіть визначити найкращі роботи Анни.
«Потрібно постійно збагачувати себе візуальним інтелектуальним контентом. Навіть із повсякденного спілкування з людьми можуть виникнути чудові образи та сюжети для творчості», - побажала наостанок Анна Гаврилюк.
