У Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» відкрилась виставка «Американська допомога голодуючій Україні. 1921—1923 роки». В експозиції представлено інформаційні плакати, вражаючі фото тогочасних реалій, архівні документи, фрагменти періодичних видань, листи вдячності за допомогу американським благодійним організаціям.
— Ця виставка представляє ту сторінку історії, яка дотепер буда ще маловідомою, — розказав генеральний директор Музею Віктор Діденко. — У колишньому Радянському Союзі про голодомор на початку 1920-х говорили, однак правду про нього було спотворено тодішньою ідеологічною системою, а тому наша мета — привернути увагу громадськості для повернення історичної правди!
Ініціативу Музею підтримало Посольство США в Україні. Як зауважив уповноважений державного департаменту США з питань культури Ендрю ПОЛ, голод в Україні 1921—1923 років спонукав Конгрес надати фінансову й гуманітарну допомогу: «Я сподіваюся, що ця виставка стане нагадуванням про міцну й тривалу співпрацю українського й американського народів...»
Лариса Артеменко, заступник генерального директора Музею, наголосила на штучності створення голодомору, використанні його як зброї проти антибільшовицького руху проти українців; і саме угоди з Американською адміністрацією допомоги (American Relief Administration), Американським єврейським об’єднаним розподільчим комітетом «Джойнт» (American Jewish Joint Distribution Committee) та іншими організаціями, що надали більше 50 мільйонів доларів допомоги й 180 мільйонів пайків, врятували життя мільйонам українців. Налагоджувалася співпраця і з медичними закладами, задля боротьби з епідемією тифу, що на той час вирувала в країні.
Нагадаємо, голод 1921—1923 рр. охопив переважно південну й східну території, продовольство з яких насильно вивозили в Росію. Так, у 1922-му голова центральної комісії допомоги голодуючим Андрій Іванов у коментарі газеті «Накануне», яка видавалась в Берліні, визнав, що уже на той час загинуло чотири мільйони українців!
— Зверніть увагу на мапу 1922 року — регіони уражені голодом — і накладіть її на мапу теперішньої антитерористичної операції. Ви побачите, наскільки близькою є їхня географічна відповідність, — акцентував увагу Володимир В’ятрович, директор Інституту національної пам’яті. — Це означає, що ті регіони, які найстрашніше постраждали в радянську добу, під час голоду 1921—1923 років, під час геноциду 1932—1933 рр. — зараз використовуються сучасною російською владою для дестабілізації ситуації в Україні. Чому? Тому що саме там після знищення корінних мешканців вдалося сформувати населення, яке стало найбільшими носіями радянських цінностей, радянської ідентичності, і те, що сьогодні відбувається — це, в першу чергу, війна проти повернення нас до радянського минулого.
У той час радянський уряд намагався припинити роботу благодійних організацій, а працівників було звинувачено у шпигунстві... «Однією з основ цієї експозиції є книга Михайла Міцеля про останні роки діяльності Агро-Джойнта в Україні, — розповів Леонід ФІНБЕРГ, директор Центру юдаїки Національного університету «Києво-Могилянська академія». — Відділ Агро займався сільськогосподарськими проблемами. Працівники Музею організували досить велику виставку на підставі цієї книги, але ж вона розповідає, здебільшого, про знищення волонтерів уже в 1937—1938 роках».
Виставка триватиме два місці.
