Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Хоча «Кобзар» містив лише вісім творів («Думи мої, думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка — Нащо мені чорні брови», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч»), усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого таланту, нагадує Укрінформ. Українська поезія ще не знала такої художньої майстерності, непідробної природності, щирого ліризму. Пізніше Іван Франко писав: «Поява Шевченкового «Кобзаря» 1840 року в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після «Енеїди» Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». Наступного року вийшла історична поема Тараса Шевченка «Гайдамаки» (написана в 1839—1841 роках) і тому враження, яке справив «Кобзар», підсилилося.
