Протягом 2006—2008 років громадська організація Український центр Порозуміння спільно з партнерськими організаціями (місцевими судами, соціальними службами, школами тощо) працюватимуть над проектом «Розбудова в Україні мережі центрів відновного правосуддя», презентація якого пройшла на днях у Києві.
Відновне правосуддя для нашого судочинства є зовсім новою практикою, хоча в Україні воно впроваджується вже кілька років. Йдеться про те, щоб ще на досудовій стадії розгляду кримінальної чи адміністративної справи, потерпілий та звинувачений зустрілися (в присутності фахівця) і вирішили конфлікт так, аби винуватець не потрапив за грати. Суддя Верховного Суду Тетяна Шевченко згадала випадок, коли чоловік, порушивши правила руху, збив машину, внаслідок чого загинуло кілька людей. Він відразу після трагедії взяв на себе лікування всіх постраждалих, здійснив компенсацію за завдані матеріальні збитки й зобов’язався опікувати дітей загиблих. В результаті судді дали йому умовне покарання.
«Це швидше виняток із правил, але він говорить про те, що в кожній конкретній справі слід по-іншому дивитися на ситуацію, — наголосила Тетяна Шевченко. — Загалом в українському судочинстві вже є підгрунтя для застосування відновного правосуддя. Це статті 45 і 46 Кримінального кодексу, які передбачають звільнення від відповідальності, якщо винуватець відшкодує втрати потерпілого, щиро розкається і вони примиряться. Як правило, така практика стосується легких злочинів, хоча ми б хотіли, щоб ці норми поширилися на злочини середньої важкості».
Фахівці наголошують, що найбільше відновне правосуддя потрібно неповнолітнім правопорушникам — аби дати їм шанс виправитися, адже навряд чи колонія навчить їх чогось доброго. Як наголосила народний депутат України, голова Міжнародної організації «Ла Страда» Катерина Левченко, із 13 тисяч злочинів, скоєних неповнолітніми торік, половину склали крадіжки. Значна частина підлітків робила їх уперше, тому якщо підійти до ситуації гуманно (вяснити причину, можливо, дитині немає що їсти чи що одягнути), дитина не потрапить в колонію і доля її не буде зламаною.
Надія Прокопенко, соціальний працівник Українського центру Порозуміння, вже другий рік практикує в цій сфері. Вона — посередник або медіатор між потерпілим і обвинувачуваним, а справи отримує від Дарницього суду столиці, з яким співпрацює її центр. «Звісно, ініціатива про примирення має йти від того, хто підозрюється у злочині, — зазначила вона «Дню». — В одному з випадків, який я вела, хлопці 21 і 17 років пограбували квартиру жінки (взяли техніку, гроші, інші речі). Зловмисників швидко викрили, завели на них справу і взяли з них підписку про невиїзд. Тоді вони звернулися до нас. Я повела попередню роботу з потерпілою, потім — з ними, аж після цього всі троє зустрілися в моїй присутності... Це дуже важко: людям не просто говорити і дивитися один на одного, але тим не менше їм, особливо, потерпілій, слід виговоритися, відреагувати. Що стосується порушників, то коли вони йдуть на злочин, думають тоді лише про себе, а під час медіації вони бачать, як страждає людина. Як правило, коли пройде перша хвиля емоцій, люди переходять до практичної сторони — повернення матеріальних збитків. У цьому випадку найважливішим, я вважаю, було те, що потерпіла жінка сказала: «Навіть якщо вони мені нічого не повернуть, мені вже легше».
За процедурою, після проведення медіації сторони підписують договір про примирення, який потрапляє до судді. І вже суддя враховує його при винесенні вироку. В даному випадку хлопцям пощастило — їм дали умовні терміни.
Українському центру примирення відомо лише про 100 випадків процедури відновного правосуддя, які трапилися в Україні. Наразі Центри відновного правосуддя діють у Києві, Білій Церкві, Івано-Франківську, Одесі. Планується відкрити їх ще кілька. Це дуже актуально, адже, за інформацією заступника начальника Головного управління Генеральної прокуратури України, начальника управління організації підтримання державного обвинувачення Віктора Лобача, стан з підлітковою злочинністю у нас не покращується: лише кількість крадіжок зросла в п’ять разів, а багато правопорушень взагалі залишаються поза увагою. « В системі юстиції аспект відновного правосуддя є чи не найважливіший. Дітей це стосується навіть у більшій мірі, як дорослих, оскільки від молодших можна очікувати щирого каяття, того, що перед небезпекою позбавлення волі вони справді зрозуміють свою неправоту, і в якійсь мірі цей життєвий етап стане для них повчальним на все життя», — зауважив Віктор Лобач.
Впровадження в Україні відновного правосуддя відбувається за підтримки Верховного суду України, Академії суддів, Міністерства юстиції, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Генеральної прокуратури, Державного департаменту з питань виконання покарань та інших державних організацій.
