Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Альтернатива... «святому Валентину»

Цими вихідними у Києві на Контрактовій площі вперше відсвяткували День родини
10 липня, 2012 - 00:00
ЩАСЛИВЕ ПОДРУЖЖЯ КУРБАЦЬКИХ / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День»

Відтепер, за указом Президента, це свято щороку відзначатимуть 8 липня. Ідея свята базується на стародавній легенді про православних святих Петра і Февронію Муромських, котрих прийнято вважати зразковою подружньою парою і яких православне духовенство згадує саме цього дня.

Українці — не перші, хто впроваджує у свій канон такі свята: в Росії День родини вперше провели 2008 року як протиставлення до західної традиції святкувати День святого Валентина.

День родини включає в себе також фестиваль творчих сімей «Родовід». На фестивальному просторі можна було побачити все — від бандур, ікон, рушників із українськими орнаментами, старих фотографій до картин із соломи, ляльок, домовиків, ловців снів і навіть ляльковий театр.

Отримали нагороди переможці міського конкурсу «Сім’я року-2012», батьків та матерів, які самотужки виховують дітей, відзначили преміями Київського міського голови. Зі сцени лунали вітання подружжям, які у шлюбі більше 50, 60 та 70 років. Кажуть, коли чоловік і дружина прожили разом більш ніж половину свого життя, вони розуміють один одного без слів. Курбацькі Ніна Іванівна та Олександр Дмитрович знають це з власного досвіду:

— Ми прожили у шлюбі 50 років, маємо двох синів, п’ятеро внуків і правнучку, — розповідає Ніна Іванівна. — Я особисто тричі закохувалася у свого чоловіка, але секрет міцної і довгої родини — любов, а не кохання. Коли немає любові, після того, як проходить перше захоплення, пари починають шукати недоліки один в одному. Ми ніколи не сварилися так, щоб чули діти, гримаючи дверима, він ніколи не збирав речі. Ми виросли у неповних сім’ях — я без тата, а чоловік — без матері, тому ми не хотіли, щоб діти росли сиротами при живих батьках. Олександр — військовий, ми часто і надовго розлучалися через його відрядження. Важко було його чекати, але не до сліз. До сліз було, коли Олександр воював у Єгипті. Діти дуже скучали, і хочу сказати, що мати — це, напевно, основна людина, яка виховує в дітях любов до батька. Ми читали листи і розглядали фотографії, телефонували, зустрічали, проводжали. Діти і дотепер люблять батька. Молодим людям, які планують одружитися, я б радила не поспішати. Шлюб повинен бути раз і назавжди, а щоб він був таким, потрібно зрозуміти, хто для тебе ця людина.

Анна СВЕНТАХ, Літня школа журналістики «Дня»
Газета: 
Рубрика: