20 грудня у столичному Будинку актора видавництво «Темпора» влаштувало святкову концертну програму «Срібна низка співу». Серед запрошених — партнери, прихильники і читачі. «Уже кілька років поспіль традиційно наприкінці літа і перед Новим роком наші друзі збираються у видавництві для того, щоб побачитися відразу з усіма, поговорити, поспівати і потанцювати, — розповідає директор видавництва Юлія Олійник. — Досі це все було такою собі стихійною самоорганізацією. Тепер, коли людей приходить все більше й більше, в нашому офісі стає тісно. От ми й запросили всіх сюди». Був і ще один привід для зустрічі — вихід компакт-диску «Гей, Рождество! Щедрий вечор!» жіночого фольклорно- етнографічного ансамблю «Родина» із Луцька. Справа в тому, що «Темпора», спеціалізуючись на мемуарно-архівній та історичній літературі, видає не тільки унікальні книжки, а й записує і випускає власну аудіопродукцію: «Легіонер. Дорогами війни й кохання», «Київський квартет саксофоністів», гурт «Вій» «Хата скраю села», Ніна Матвієнко «Золотий камінь посіємо»...
Деякі композиції з тих, що включив у імпровізовану музичну програму зустрічі ансамбль «Родина», увійшли у диск, зокрема колядка «Свята Варвара», язичницька щедрівка «А в тій хатці», віншувальна «Щоб сходило жито рясно». «У нашому репертуарі переважають веснянки, купальські, ягідні, жнивні, зимові пісні, що здавна побутували на Волині, — говорить один із керівників фольклорного колективу Світлана Iлюшик. — Їх ми віднаходимо, мандруючи рідним краєм. Наприклад, відомо, що по всій Україні віншувальні твори співалися тільки у новорічно-різдвяні свята, а у нашій місцевості, ближче до кордону з Білоруссю, вони виконувалися ще й перед Великоднем. До речі, з експедицій привозимо й автентичне вбрання, в яке вдягнені солістки». Нещодавно ансамбль виступав на Днях української культури у Ельзасі та Страсбурзі (Франція). Зі слів кількох виконавиць, найбільший успіх мав їхній дитячий вертеп «Волові очка», створений на основі давньої волинської легенди, — про те, як звірята і пташенята готувалися до народження Христа.
Фольклорний гурт «Гуляйгород», що складається із вихідців iз Кіровоградщини, теж презентував дитячу коляду «Струйном, струйном по всім світі», а також жартівливу пісню «Ой учора в куми...» та ліричну «Ой там на горі», танець «Метелиця». Вже сьомий рік хлопці та дівчата записують, а відтак співають фольклор Центральної України. «Впродовж цього часу були просто унікальні знахідки! Наприклад, та ж «Метелиця» вважається традиційно козацьким танком, таким же популярним, як і гопак», — розказує учасник гурту Сергій Постольников. До речі, він разом зі своїм земляком Володимиром Панченком, віце-президентом Києво-Могилянської академії, розмірковували над тим, як перейменувати Кіровоград (зараз iз цього приводу ведуться дискусії на обласному і всеукраїнському рівнях). I дійшли висновку — а може, Гуляйгород?
Кобзарі та лірники Володимир Кушпет і Сергій Захарець продемонстрували довершену гру на лірі й старосвітській бандурі, загравши кант про святого Георгія, інструментальний танець, записаний відомим вітчизняним музикознавцем Філаретом Колессою. До слова, незабаром вийде друком книжка Володимира Кушпети «Старцівство: мандрівні співці, музиканти в Україні (ХIХ — поч. ХХ ст.)».
По закінченні концерту пригощали стравами з української кухні: варениками, дерунами, оселедцем, домашніми ковбасками... I з одного чисельного товариства відразу виникло кілька менших — хто розмовляв, хто співав, а хто частувався... Канадійка Марія Качмар вдруге серед прихильників та друзів «Темпори». Такі зібрання їй дуже нагадують ті, що їх українці з різних нагод влаштовують у Канаді.
А у мене це зібрання асоціюється з острівцем, на якому все впорядковано з тонким відчуттям стилю і добрим смаком. Очевидно, його населяють гарні українські люди. Подібний облаштовує своїми вечорницями і фестивалем «Країна мрій» Олег Скрипка. До речі, наступні його вечорниці, як повiдомив сам лiдер «ВВ», відбудуться вже у січні. I таких островів є багато. Власне, журналісти «Дня» докладають зусиль, аби з’єднати їх у архіпелаг.
