Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Армія: на 41% критичного мінімуму

25 жовтня, 2000 - 00:00

Причому, як зазначають військові фахівці, якщо ця сума піде на виплату грошового утримання військовослужбовців, то повністю придбати продукти харчування особовому складу Збройних сил вже не вдасться.

Майже подібну ситуацію український уряд створив, як відомо, й для інших верств населення. Тому не дивно, що напередодні розгляду проекту бюджету Київ стрясали людські натовпи ветеранів Вiтчизняної вiйни, учасників бойових дій, пенсіонерів.

Втім, навряд чи з наступної середи, на яку заплановано перше читання, щось зміниться. Насамперед тому, що більшості народу, зокрема й його захисникам, як і минулого року, пропонують «зрозуміти» уряд, забути про пільги й, взагалі, мати тільки надію на краще. Аби не бути голослівним, наведемо декілька цитат українського прем’єра, озвучені каналом УТ-1 (мову оригіналу збережено).

Віктор Ющенко: «...Ми пропонуємо військовим абсолютно прозору, абсолютно чесну політику, яка, я хочу підписатись, вона тільки приведе до росту і соціального достатку. Це буде зроблено, і я просив би просто, щоб ми повірили один одному і тримали під контролем емоції...»

«...Політика, яку ми хочемо пропонувати для силових структур, заключається в тому, що ми, відповідно до доручення Президента, готові піти на суттєві підвищення заробітної плати, яким компенсували діючу пільгу, щоб людина отримала, вибачте, не продпайок. Тому що, щоб продпайок довезти до Києва і його роздати, він коштує для країни у 5 разів дорожче, чим для того прапорщика, який його отримає. На тих банках кільки чи на тих галетах, тисячі і тисячі людей заробляють. Ми не хочемо, щоб ці зловживання були в цій країні».

«Ми кажемо: давайте ми дамо офіцеру взамін тільки дамо жалованье. Добавим і скажемо: слухайте, оце тобі взамін пільг».

«Ми готовимо в бюджеті 2001 року представити такий напрямок, який би абсолютно компенсував всі втрати. Но говорити далі про пільги, розумієте... Чому людина, яка на кафедрі військового училища, получає пайок 39-го року? Яка логіка в цьому? Ви розумієте, що біля нас дуже багато незахищених бідних людей. Їм треба допомагати...»

«Всі ресурси, які є в цій країні, ми хочемо направити на соціальну політику і розрахуватися, щоб люди відновили гідність, щоб відновили довіру до влади. Це основний лейтмотив. Ми не розкидаємо гроші зараз наліво-направо, ми тільки концентруємо їх на соціальний сектор».

Навряд чи слова керівника українського уряду варто коментувати. Зрозуміло, що якщо держава не здатна забезпечити військових навіть мінімальною сумою, навряд чи доречно вести розмову про якісь підвищення.

Після озвучення позиції уряду щодо військових, коментарі не змусили, як-то кажуть, на себе довго чекати. Приміром, начальник головного фінансового управління МО України, генерал-лейтенант Іван Марко сказав: «Нам треба додатково 450 млн. гривень. Якщо цю суму не отримаємо зараз на 2001 рік, вести розмову про успішне виконання вимог державної програми, реформування та розвиток Збройних сил України на період до 2005 року не будемо. Тому, щоб отримати якийсь економічний ефект від втілення в життя державної програми, треба вкласти. Не вклавши жодної копійки, ми не можемо говорити про економічний ефект».

Начальник головного фінансового управління також зауважив, що всі необхідні документи щодо фінансових потреб армії були вчасно представлені до Міністерства фінансів. «Але підтримки не отримали», — зазначив він. У свою чергу, консультант секретаріату Комітету з питань національної безпеки та оборони ВР України Володимир Гайовий зазначив, що пропозиції уряду щодо підвищення виплат, зарплат, пенсій не витримують ніякої критики. Передусім тому, що запланована інфляція — 18% просто з’їсть усі надбавки. Зазначимо, що минулого року українська держава заборгувала тільки щодо грошового утримання своїм військовим 266 млн. гривень, а загалом Міністерству оборони — близько 1 млрд. 200 млн. Законом України про державний бюджет на 2000 рік передбачалося погашення цієї заборгованості. Але, як кажуть, віз і нині там. Розрахуватися вдалося далеко не з усіма і, схоже, борги минулого року перейдуть вже й в наступний.

Віктор ВОРОНЮК
Газета: 
Рубрика: