На початку травня Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Тернопільської облдержадміністрації, разом із тернопільським осередком Спілки української молоді, видало збірку коміксів про УПА. «Україна у боротьбі» — це своєрідна історія в малюнках про український рух опору періоду Другої світової війни. Автор цієї серії малюнків — відомий художник Леонід Перфецький, який навчався у художніх академіях Кракова та Парижа і здобув славу визначного баталіста. У 1917—1921 роках він був учасником визвольних змагань у складі Української армії, а під час Другої світової війни перебував у лавах дивізії «Галичина».
У 1953 році комікси опублікувала щоденна газета «Америка» (США), а на початку 70-х — журнал Спілки української молоді «Крилаті». В Україні вони перевидані вперше. І їхній вихід приурочений до 100-ліття з дня народження Романа Шухевича та 65-ї річниці створення УПА.
Хоч наклад збірки тільки дві тисячі примірників і він не призначений для продажу — лише для розповсюдження по шкільним та інститутським бібліотекам і серед громадських організацій, її поява викликала бурхливе обговорення. Зокрема деякі російські інтернет-сайти написали, мовляв, в Україні видані комікси про «москальських душегубів»... Натомість на звороті книжки від упорядників написано: «Ми свідомі того, що окремі коментарі і малюнки можуть мати неоднозначне трактування, але нагадаємо, що цей художній твір було створено в той час, коли на українських землях ще тривала збройна боротьба нашого народу проти радянських поневолювачів...».
За коментарями «День» звернувся до Світлани ВЕРБОВОЇ, головного редактора журналу «Крилаті», який з 1999 року готується у Києві:
— Ми навіть не очікували, що буде такий резонанс. Я читала відгуки в Інтернеті і хочу сказати, що треба зважати на те, що Леонід Перфецький малював ці рисунки до 1952 року, коли в українських лісах ще тривала боротьба. І природно, що він не міг по-іншому реагувати. Погляньте, цикл навіть не має логічного завершення. Останній підпис під коміксом звучить: «З Його допомогою (з допомогою Бога. — Ред.) і з ласки Пречистої Діви Марії українське військо здобуде волю і незалежність Україні». Я відслідковувала, на що найгучніше реагують. Вочевидь, найбільше вразили два малюнки, один з яких підписаний: «Скрізь, де проходили московські вояки, залишалися згарища домів і трупів невинних людей...». Зрештою, є факти, які доводять це. Крім того, оскільки Перфецький був безпосереднім учасником тих подій, він міг це стверджувати, як свідок. На жаль, стереотипи, що червоні були визволителями, а упівці — бандитами, існують ще досі. Тому ми й переслідували просвітницьку мету — у легкій, доступній формі відтворити тогочасні події для того, аби підготувати українців до сприйняття фактів з історії визвольної боротьби. Крім того, прагнули повернути ім'я Леоніда Перфецького в Україну — тут він, на жаль, невідомий.
Насправді, це видання задумувалося як пізнавально-виховне для молоді. Судячи з того, яку воно викликало бурхливу реакцію, його вікова аудиторія буде доволі строката. І це добре. Той, хто познайомиться з ним, зможе критично поставитися до деяких висловлювань публічних осіб, особливо тих висловлювань, що звучать з трибуни Верховної Ради...
— Наскільки українці готові сприймати таку інформацію?.. Ми повинні виходити з того, що Україна — неоднорідна, — коментує головний редактор журналу «Практична психологія і соціальна робота» Олександр ГУБЕНКО. — Тому на те, на що спокійно реагують на Заході, можуть болісно реагувати на Сході, і навпаки. Вихід тут єдиний: терпиме ставлення до поглядів інших людей. Толерантність — одна із рис нашого менталітету, що в однаковій мірі притаманна українцям по обидва боки Дніпра.
А щодо коментарів в Росії... Багато подій в Україні там висвітлюється з негативним забарвленням. Воно й зрозуміло, і з огляду на інерції імперського менталітету російської політичної еліти, крім того, це і як частина певних політичних технологій — коли для згуртування народів Росії треба зовнішній ворог. І цим негативним суб'єктом іноді стають українці. Потім треба взяти до уваги той факт, що комікси, чисельні оповідання про Велику Вітчизняну війну — складова виховання російської молоді. Але ж чому не можна сприймати комікси, адаптовані для українських дітей про українську історію? І насамкінець, багато подій Великої Вітчизняної війни подаються тенденційно — це закони ідеології. Це властиво як для Росії, так і для України.
