Лише після перекриття русла Дніпра човнами, яке паралізувало на кілька годин рух транспортних суден, влада звернула увагу на проблеми жителів села Сокирного. Після «топорної» роботи гідротехніків може бути змите в Дніпро ціле село і зруйнований водогін, що живить питною водою обласний центр Черкаси.
Днопоглиблювальні роботи проводило ще 1999 року в районі села Сокирного Черкаського району державне підприємство «Укрводшлях». Було перенесено фарватер безпосередньо до берегової лінії на відрізку близько 120 метрів, намито піщану косу на старе русло, що спрямувало дніпровську течію практично в берег. Це і стало основною причиною його інтенсивного руйнування. Про такі факти йшлося в звіті комісії з питань техногенно-екеологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Черкаської облдержадміністрації ще 17 травня 2004 року.
Звісно, у цьому проміжку — 1999— 2004 рр. — було чимало листів до різних інстанцій від самих жителiв села Сокирного. Проте попереднє керівництво Черкаської області, підрахуваваши кошти, необхідні на будівництво (відновлення) фарватеру та укріплення берега — 8—10 млн. грн., зрозуміло, що самотужки із ситуацією не впоратися. І тому звернулася з листом від 08.11.2004р. до тодішнього прем’єра Віктора Януковича. У листі, зокрема, йшлося: «…існує реальна загрозі руйнування природного берега, затоплення й підтоплення територій, по яких прокладені водогони до міста Черкаси, сіл Будище, Свидівок, Єлизаветівка та інших, знищення села Сокирного…».
Утім і сьогоднішнє ставлення офіційного Києва до екологічної катастрофи, яка загрожує Сокирному та Черкасам, викликає чимало запитань. Так, ще 28 березня комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням першого заступника голови ОДА Дмитра Лисуна розглянула ситуацію, що склалася в районі села Сокирного Черкаського району внаслідок руйнування берегової лінії Дніпра. Враховуючи те, що фінансування виконання берегоукріплювальних робіт за рахунок бюджету області неможливе, Кабміну було направлено нове клопотання щодо надання фінансової допомоги.
Голова облдержадміністрації Олександр Черевко 13 квітня 2005 року звернувся з листом до прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в якому просив дати відповідні доручення Мінтрансу, центральним органам виконавчої влади передбачити у 2005 році виконання робіт з усунення загрози руйнування берега Кременчуцького водоймища та у зв’язку з цим небезпечних наслідків. Листи від голови облдержадміністрації було надіслано також міністру транспорту України Євгену Червоненку, генеральному прокурору України Святославу Піскуну, прокурору Черкаської області Миколі Лісовому.
Не отримавши конкретних відповідей від центральних виконавчих структур, жителі Сокирного звернуся до нардепа Івана Зайця. Водночас вони провели акцію — перекрили на кілька годин власними човнами річище Дніпра, чим заблокували рух водного транспорту. Відступати їм було нікуди: за останні п’ять років берег біля Сокирного розмило більш як на 50 метрів по довжині майже 1 кілометр, а в окремих місцях вода підступила до самісіньких хат. Відчайдухів трохи пожурили, однак iз Києва конкретної відповіді, не кажучи вже за допомогу, не надійшло.
Кінець-кінцем, 30 червня цього року за ініціативи того ж Івана Зайця безпосередньо на березі Дніпра в селі Сокирному відбулося виїзне засідання комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В ньому взяли участь відповідні служби Кабінету Міністрів України, облдержадміністрації, обласної ради та Черкаського району.
Висновок комісії був категоричним: катастрофічну ситуацію в селі Сокирному кваліфіковано як ситуацію 2—3 ступеня тяжкості. Члени комісії вирішили спільно вимагати від Кабміну виділення необхідних коштів уже цього року, аби буквально за тиждень-другий — і не пізніше! — розпочати реальні роботи з порятунку села Сокирното та прилеглої території.
І знайти та покарати винуватців катастрофи, — додають жителі села. Адже 1975 року, коли на території Сокирного було збудовано водозабір для водопостачання Черкас, кошторисом було передбачено укріплення берега Дніпра. Ці роботи були виконані лише на 50%. Ну і плюс «топорна» робота річковиків у 1999 році, котрі проклали новий фарватер «на око»…
