Для свого ювілейного вечора актор Національного театру ім. І.Франка обрав одну із своїх улюблених вистав — «Мартина Борулю» І.Карпенка-Карого, де Володимир Коляда грає головну роль. Взагалі, у творчому доробку актора, який усе творче життя присвятив франківський сцені, понад сто ролей: великих, маленьких, значних, епізодичних, прохідних та знакових. Нині Коляда сповнений творчих сил і сподівань на нові вистави.
— Володимире Андрійовичу, у вас великий репертуар, чому для бенефісу ви обрали саме «Мартина Борулю»?
— Мартин Боруля колоритний герой. Глядачі дуже добре сприймають виставу. Ми з колегами відчуваємо це на кожній виставі. Знаєте, навіть коли ми цього літа були на гастролях у Севастополі (здебільшого російськомовному місті), але і там наша постановка пройшла з величезним успіхом. Ця п’єса Карпенка-Карого дуже мудра. Драматург показав один із зрізів життя, досконало досліджує людську природу: відносини батьків та дітей, бажання мати вищий ранг у суспільстві — «запаніти»(зараз ми б сказали стати «новим українцем»). Це підмічено дуже талановито і з великим гумором розказана життєва правда — отримати папірець про вищий чин. Успіх виставі дає хороша командна гра: роботи акторів і моїх колег, які є за лаштунками (технічний склад) — усі вкладають душу у виставу.
— Ювілей — певний підсумок, погляд на те, що вже зроблено...
— Якщо сказати образно, то це ніби відкриваються двері в якийсь інший життєвий вимір. Оглядатися назад не хочу, бо думаю про майбутнє... Нині я сповнений сил і натхнення. Мрію про нові творчі роботи. Так, мені 60, а хіба на вигляд ви ці роки дасте? Ні! Бути у формі допомагає круговерть життя, репетиції... Для мене сцена і театр — еліксир молодості й кохання на все життя!
Себе вважаю щасливою людиною, бо працюю в найкращому театрі — ім. І. Франка. Для мене це рідний дім, а колеги, як найближчі родичі. Завдяки чудовим педагогам Анатолію Скибенку та Костянтину Степанкову мені відкрився фантастичний театральний світ . Скільки було у нас диспутів після лекцій, розмов про професію... Я прийшов у театр, коли на франківській сцені грали корифеї і це були незабутні враження з високим мистецтвом. Я передивився весь репертуар, можна сказати отримав майстер-класи провідних акторів, запам’ятовував, мотав «на вуса»... Мені поталанило грати прекрасні ролі у таких легендарних постановках Сергія Данченка, як Менахем у «Тевьє-Тевелі» та блазня в «Королі Лір». Саме такі ролі надають сили на подальшу творчість.
— Актори не люблять говорити про плани та може трохи розкриєте секрети?
— У цьому сезоні режисер Петро Ільченко поставить нову версію «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького. Я, окрім того, що гратиму роль Кайдаша, ще й виступлю асистентом режисера. Уже розпочалися репетиції. Думаю, що глядачі побачать цікаву виставу. Так для багатьох театралів робота актриси Наталі Сумської у ролі Кайдашихи стане приємним сюрпризом (досить соковитий характер вона грає) і в загалі всі актори-колеги цікаво працюють, шукаючи «ключика» для кожної ролі...
Через газету «День» хочу звернутися до глядачів і сказати, щоб частіше ходили в Театр ім. І. Франка на різні вистави нашого колективу, бо ми граємо тільки для вас! Приходьте 13 жовтня на «Мартина Борулю» і заряд енергії та гарного настрою ми вам гарантуємо.
