«Божественна комедія» І. Штока у перекладі режисера вистави Ю. Сікала ще раз нагадала усім біблійну історію створення світу та гріхопадіння Адама та Єви. Змінився час — змінився спосіб її викладення. У п’єсі, цій добрій пародії з елементами гротеску, гумористично перетлумачено деякі сакральні аспекти, зміщено акценти.
Режисер, намагаючися створити співзвучний часу спектакль, звертається до нинішньої ситуації в країні, вкладає в уста Адаму (Ю. Хетчикову) та Єві (М. Назаренко) сучасні міркування про стосунки між чоловіком та жінкою. Ці істини звучать зі сцени дещо трагічно, нагадуючи гіркі реалії нашого сьогодення. У той же час вони виглядають комічними та невимушеними, тому викликають щиру посмішку.
Слабкодухий Творець (Є. Огородній) намагається за будь-яких обставин зберегти свою владу над світом та янгольським народонаселенням; янголи швидко змінюють свої позиції, старанно, хоч і фальшиво, прославляють Господа, а позаочі — кепкують з нього, інтригують і погано виконують свої обов’язки; сором’язливі та праведні, чисті та простодушні Адам і Єва наївно піддаються на диявольські спокуси — кому ж тут вірити, коли кожний щомиті може виявиться не тим, за кого себе видає. Недаремно ж на обличчях у янголів маски!
Різнокольорові перуки янголів «А» (В. Гук), «Б» (Ю. Фарафонов), «В» (Л. Хобелія), «Г» (С. Боковенко), «Д» (С. Забродін) майоріли помаранчевим, блакитним, зеленим та іншими відтінками, підкреслюючи їхні особисті переконання та характери. Найенергійнішим виявився янгол «Д», вражаючи здатністю брехати та адаптуватися до ситуації. Творчі задачі, поставлені у цій виставі акторам, вимагають віртуозності виконання, яскраво підкреслюють синтетичність їхнього мистецтва. Вони тут — і ляльки, і ляльководи, і маріонетки, і природні люди.
Поєднання яскравих пальм та білосніжних хмаринок у декораційному оформленні (художник-постановник В. Гукайло), оригінальної музичної канви із хоровою молитвою, мелодіями на сучасний мотив (композитор І. Карабець) та акторської гри надало виставі гармонійності, ігрової жартівливості та актуальності.
«Я вже ставив цю п’єсу понад 30 років тому, — говорить режисер вистави Ю. Сікало. — Тоді у влади були свої вади, але і зараз — люди начебто нові, а порядку не видно. Мені здається, що нині ця п’єса дуже актуальна, викликає асоціації з ситуацією, яка склалася, і тому має право на життя. Я громадянин своєї країни, й навколишні події не можуть залишати мене байдужим.
Я прагну, щоб кожна людина знайшла у виставі, яку створюю, щось близьке їй. А над- надзавданням вистави, про яке можна й не говорити, буває присвята комусь. Так, вистава «Божественна комедія» — це моя особиста присвята творчому товаришу Івану Карабецю, який нещодавно пішов із життя. Ми разом створили багато вистав для дорослих, і це для мене велика втрата».
«Божественна комедія» у сучасній версії Театру ляльок, безумовно, матиме своїх прихильників. Адже вона не тільки нагадує, як усе почалося, як еволюціонувало, а й наштовхує на думку, що відлуння сьогодення прочитаємо на сторінках історії майбутнього...
