Перший сніг майже повсюди вкрив поля, поклавши край нашим мріям про великий цукор. За прогнозами цього року Україна могла виробити його 2,8-2,9 млн. тонн (торік 2,7 млн. тонн). Прості підрахунки показують, що до торішнього рівня дуже далеко.
Станом на 23 жовтня, за даними агентства "Інтерфакс-Україна", цукрові буряки зібрані лише з половини засіяних площ. Якщо торік на цей час було зібрано 17,3 млн. тонн коренів, то нині 11,5 млн., причому вивезено з полів лише 8,9 млн. тонн (торік - 14 млн.).
Відповідна ситуація й у цукроварів. Кореспондент "Дня" Михайло Василевський повідомляє, що в розпал сезону через відсутність сировини зупинився Хмельницький цукровий завод - найбільший у області. На трьох цукроварнях Хмельниччини взагалі ще не починали працювати. Не краще і в інших областях.
Як свідчать експерти, сьогоднішню скруту було значною мірою запрограмовано ще торік, коли давальницька схема розрахунків між заводами й бурякосіючими господарствами позбавила цукроварів і прибутків, і обігових коштів, загострила відносини з Росією, яка була змушена вдатися до протекціоністських заходів.
Травнева постанова Кабінету Міністрів України (№490), відмінила давальницьку схему, ввела квотування постачання цукру на внутрішній ринок, а також мінімальні купівельні та оптово-відпускні ціни, кредитування цукрових заводів комерційними банками під заставу майбутньої продукції. Та вже влітку під тиском міжнародних фінансових організацій держава відмовилася від спроб регулювати ціни, а восени з'ясувалося, що не діє і механізм кредитування.
І все ж ще на початку жовтня галузь мала якісь перспективи. Компанія "Трансенерго" взялася знайти вихід зі становища. Але для цього була потрібна чітка взаємодія з Національною асоціацією цукровиків України (НАЦУ). Її, на жаль, добитися не вдалося, оскільки в самій асоціації незабаром розпочалися чвари й "розбирання".
У цих умовах "Трансенерго" була змушена переукласти угоди на постачання енергоносіїв безпосередньо з цукровими заводами і, незважаючи на відсутність банківських гарантій, які зобов'язувалася надати НАЦУ, розпочати поставку енергоносіїв. Розрахунки виходили із запропонованих НАЦУ коефіцієнтів обміну, що передбачали вартість цукру на внутрішньому ринку 1190 грн. за 1 тонну. За вересень на село надійшло 4,5 тисяч тонн мазуту, 10 тисяч тонн дизпального, майже 2,9 тисячі тонн бензину. Та незабаром "Трансенерго" було змушене припинити поставки.
Ситуацію коментує голова біржового комітету Української аграрної біржі Богдан Губський: "Розвалила ринок цукру України постанова уряду. Задекларована нею мінімальна ціна цукру - 1190 грн. за 1 тонну - виявилася нереальною, а механізму утворення й відстоювання цієї ціни, яка пропагувалася як дійовий захід підтримки власного виробника, створено не було. Тим самим убили споживача. Та й продаж цукру надлишково зацентралізували, створивши фірму "Цукоропт", яка монополізувала весь внутрішній ринок, але не забезпечила належний рівень ціноутворення. Цукор ніби й є, але ні продавати, ні купляти його невигідно, він зв'язаний адміністративними путами. І кредит під нього отримати неможливо. У цих умовах частина заводів обрали для себе заборонену давальницьку схему і працюють ніби в підпіллі". "Прогноз такий, - закінчив свій коментар Богдан Володимирович, - дай Боже, щоб наступного року нам не довелося ввозити цукор в Україну із-за кордону, бо 50% коренів можуть залишитися в полі".
