У Тбілісі почалися зйомки нового фільму грузинсько-французького режисера. Стрічка називається «Шантрапа», її продюсує Олег Кохан (SOTA Cinema Group, Україна) і Мартін Маріньяк (Pierre Grise Productions, Франція)
— Стилістика Іоселіані унікальна. Він може вкласти в один жест героя всю його долю, показати, наскільки в цьому непростому світі все тримається на простих речах — теплих взаємовідносинах із близькими, дружній участі та любові, — сказав Олег Кохан. — Він показує нам, де б ми не жили, як наповнити кожний свій прожитий день не безглуздою суєтою, а радістю.
Новий фільм визнаного майстра можна назвати частково автобіографічним, адже головним героєм стане молодий режисер, який намагається знайти себе в професії в умовах спочатку ідеологічної, а потім —комерційної цензури.
— Ніколас — художник, якого багато хто хотів би примусити мовчати, — пояснює Отар Іоселіані. — Він не невизнаний геній, і не небезпечний революціонер. Він проста та вільна людина. Можливо, це і є джерело його мук...
Робота Ніколаса не узгоджується з поглядами «системи», і він залишає свою країну, переїжджаючи до Франції — країни свободи та демократії. Нова країна зустрічає героя тепло, на щастя, його талант перетнув кордони! Але дуже швидко герой стикається з іншими перешкодами. Тут немає ідеологів, лише «доброзичливі» бізнесмени, які пояснюють йому, що його робота мало кому цікава, або не цікава зовсім. Але хто ж такий Ніколас? Митець, який жадає самовираження, або чоловік, який просто хоче отримувати гроші за свою роботу? На це запитання, як звичайно, режисер дає можливість знайти кожному глядачеві свою відповідь.
Головну роль Ніколаса в картині виконає грузинський актор Дато Тарієлашвілі, що вже знімався в одній із найвідоміших робіт Іоселіані — фільмі «Ранок понеділка», а на роль голови Держкіно Бориса Фірсова, що став потім послом СРСР у Франції, який допомагає герою виїхати із СРСР, і укласти угоду на зйомку фільму з французькими продюсерами, режисер запросив Богдана Ступку. Цікаво, що прототипом цього героя міг стати відомий соціолог, ректор Європейського університету Санкт-Петербурга, який у 1960-ті очолював Ленінградське телебачення. Також у фільмі знімаються актори: Гіві Сарчемілідзе, Ніка Енделадзе, Таміла Карумідзе.
Зйомки проходять у Грузії, а потім у Франції (попередній бюджет фільму близько 4 млн. євро).
Нагадаємо, що Отар Іоселіані вчився у майстерні Олександра Довженка у ВДІКу, а у новому київському мультиплексі «Блокбастер», який відкрився минулого року, один із залів названий його ім’ям. Кінорежисер, сценарист, актор із 1982 року живе та працює у Франції, куди виїхав через проблеми з радянською цензурою. Для всіх фільмів майстра характерним є оригінальний режисерський стиль, який яскраво проявився вже у його першій повнометражній картині «Листопад» (1966), що була удостоєна у Каннах призу ФІПРЕСИ та призу Жоржа Садуля за кращий дебют. 1971 року на екрани вийшов фільм «Жив співаючий дрізд», а 1976 року режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕСИ на Берлінському фестивалі. У Франції Іоселіані зняв кілька документальних і короткометражних картин: «Фаворити Місяця», удостоєний на Венеціанському кінофестивалі спеціального призу журі. Цією ж премією були відзначені стрічки: «І стало світло» і «Розбійники. Розділ VII». 1999 року на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, в якому він зіграв і одну з головних ролей,— «Прощавай, рідний дім» («In vino veritas!»). Режисер — лауреат Царськосєльської художньої премії (2001).
