Розгляд справи з позову акціонерного товариства "Інтергаз" проти Кабміну України перенесено, як виявляється, з чисто формальної, але істотної для суду причини. Представники відповідача не мали належного доручення уряду.
Утім, обидві сторони з'явилися на засідання арбітражного суду впевненими, що справу буде розв'язано без зволікань. Адже за два дні перед тим прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко дав доручення (№22579147 від 12 листопада 1997 р.) Мінфіну й Мін'юсту про повернення палива, яке держава заборгувала "Інтергазу" (2,6 млрд. куб. м).
З Мінфіном все, здається, ясно. Свого часу держава, дійсно, заарештувала газ, належний корпорації "Республіка" (судячи з усього, "Інтергаз" є її правонаступником), у зв'язку з тим, що борг перед Туркменістаном довелося покривати з державного бюджету. Отримавши доручення, Мінфін може й не роздумувати над тим, чи зроблено воно в інтересах держави. А от перед Мін'юстом постане ще й інше запитання. Яким чином натиснути на арбітражний суд, якщо він не задовольниться самою лише згодою відповідача повернути борг і виявить, що насправді його (боргу) і не існує?
Втім, за рішення суду врешті-решт можна бути спокійним. Важко уявити лише сам хід судового засідання. Адже позов від корпорації "Республіка" підписав Олег Бакай, а серед відповідачів може опинитися перший заступник голови Держнафтогазпрому України Ігор Бакай, який, судячи з усього, є старшим братом Олега.
І стане брат, як у давнину, на брата? Чи суд замислено проформа? А Ігор Бакай, який на момент арешту газу був президентом "Республіки", тепер, як державний службовець, свідчитиме про неправомірність тодішніх дій держави та, власне, й поверне паливо (вартістю $212 млн.) його колишньому власникові, тобто собі. Це має допомогти "Інтергазові" розплатитися за цьогорічні борги перед російським "Газпромом", які вже сягнули $300 мільйонів.
А що матиме від цієї комерційної структури аж надто поступливий Кабмін? Його зверхники, вочевидь, уже націлилися на депутатські мандати.
