ЛЬВІВ. У понеділок «клумба» гула неначе розбурханий вулик — усі обговорювали останню новину: Євген Марчук став єдиним кандидатом від «канівської четвірки». Богдан Залевич, пенсіонер розповів нам, що він сподівався, що саме так і станеться, хоча й каже, що до останнього моменту боявся, що «канівці» таки не прийдуть до виваженого рішення. «Добре розумію, що політикам такого масштабу вельми складно переступити через свої амбіції. Однак я щиро радий, що «канівці» таки порозумілись».
Полковник Богдан Роневич у розмові з репортерами «Дня» повідомив, що Львівська спілка офіцерів має намір найближчим часом провести незвичну акцію, яка буде дуже не до вподоби кучмівським штабам. Пан полковник поінформував і про деталі майбутнього дійства, попросивши нас, щоб ми поки- що їх не оприлюднювали — ворог не дрімає. Один із прихильників нинішнього «гаранта», якого невідомо як занесло в цей куток Львова, зробив спробу налякати присутніх незлiченними бідами, які зваляться на українську землю в разі поразки Леоніда Даниловича. Малотолерантні учасники дискусії дали гідну відповідь «клумбівській» Кассандрі, зауваживши, що гірше як сьогодні, вже бути не може. А один з них додав: «Ні, може. Але лише в тому разі, коли при владі знову залишиться Кучма».
Люди наперебій намагались донести до кореспондентів свої думки з приводу ухвали «канівської четвірки», а найбільше всіх цікавило одне питання: що тепер казатиме керівник прокучмівського штабу академік Степан Павлюк, який постійно запевняв на прес-конференціях, що Євген Марчук «здасть» голоси свого електорату лівим. І дійсно, сьогодні прокучмівські структури потрапили в незвичайну ситуацію на Львівщині: якщо раніше всіх залякували приходом до влади Олександра Мороза чи Олександра Ткаченка, то сьогодні потрібно шукати когось нового. А часу вже не залишилось.
КАНІВ. Автовокзал у неділю — чи не найжвавіша місцина в Каневі, звісно, окрім базару. Поспішаючи до автобусів, люди не розводяться, не філософствують лукаво, а висловлюються лаконічно і зазвичай відверто.
— Я — за Кучму, — каже кореспондентові «Дня» Євгенові БРУСЛИНОВСЬКОМУ учитель однієї із шкіл району. — Цілком серйозно. Нехай би він ще один термін поправив нами. Нехай би оті, що в телевізорі горлянку за нього рвуть, сповна відчули плоди свого добре сплаченого «одобрямсу». Либонь, хутко грошики протринькали б. А «тато», вдруге зійшовши на трон, навряд чи й згадав би про своїх «прихильників». Отоді б я подивився на всіх тих «учителів», «лікарів», «робітників» і «колгоспників», які сьогодні перед телекамерами мало не з шкури лізуть, аби ревно відробити свої гонорари.
— Це ви тут інтерв'ю про Марчука берете? — До нашого гурту підходить жіночка похилого віку з клунком на плечі. — А на базарі он стоїть один чоловік із плакатом і вигукує: «Марчук — гекчук!» Я не второпала й спитала його, що це означає — «гекчук»? А він мені: «За Марчука голосуватимете — ГКЧП матимете!». Ну прямо поет якийсь, їй-Богу. А я йому: «Хто що матиме — це ще ми побачимо. А ось Кучма, чула по радіо, вже всю міліцію «під ружжо» поставив — то як це назвати?» Сердешному поетові й заціпило. Я одійшла, він оговтавсь і нумо знову вигукувати. Видно, смальцю у чоловіка в голові бракує.
— Лікарка сільської дільничної лікарні, — представляється ще одна жінка. — Прізвища не називайте. Нещодавно нас збирав головлікар району, то наказав голосувати тільки за Кучму. Хто не послухає — нехай наперед шукає іншу роботу. А за що голосувати? — жінка показує свої натруджені, порепані від праці руки. — За те, що зарплати не платять? За те, що мушу, аби не голодувати з дітьми, саджати півгектара картоплі й торгувати нею на базарі? За всю цю брехню? Ото головлікар за неї нехай і голосує!
— Чого-чого, а фальші в передвиборній кампанії Кучми вистачає, — підключається до розмови депутат канівської районної ради Владислав Лук'яненко. — Так, нещодавно було сфабриковане «одностайне» рішення сесії нашої райради про засудження дій «канівської четвірки». Насправді ж «за» голосувало не більше десяти осіб. Я особисто вставав і рахував підняті руки. Тим часом «думка канівських депутатів» була розтиражована у пропрезидентській пресі й стала знаряддям у боротьбі проти кандидатів — Марчука, Мороза, Ткаченка, Олійника. Цією фальшивкою не погребував скористатися перед мільйонами телеглядачів навіть керівник Національної телекомпанії України пан Вадим Долганов, видаючи її за аргумент у судовому розгляді проти одного з членів «канівської четвірки», спікера парламенту Олександра Ткаченка. То це тільки один епізод із провінції, а що дiється на обласних, республіканському рівнях?
ОДЕСА. — Газета «День»? Не може бути!
— Чому ж? — перепитав кореспондент «Дня» Михайло АКСАНЮК.
— Та тому, що в кіоску, де я раніше купував газету, тепер усі номери закуповують на місяць уперед більш підприємливі читачі, а мені кіоскер лише співчуває...
— То, може, краще «День» передплатити? І про нинішню передвиборну ситуацію, зокрема, про позиції кандидатів Марчука, Мороза більше б знали?
— Е ні, я переконався: в кіоску купувати дешевше (нинішня «інженерська зарплата» до підрахунку спонукала: тому, власне, й домовляються мої «конкуренти» з продавцями про передоплату. А щодо виборів, то моя сім'я давно визначилася — це Марчук...
Подібних обмінів думками активістів передвиборного штабу Є.Марчука — Василя Романюка й Валерія Варзацького, із земляками-одеситами та прибулими із сільських районів на місцевий «Привоз» за півгодини, поки «станули» два стоси товстенького «Дня», відбулося декілька. Щоправда, спостерігаючи за подивом на обличчях окремих покупців і торгового люду, можна було помітити, що дехто відкриває для себе «День» уперше. «Настав такий час, що не вистачає на газету ні часу, ні грошей — щоб взагалі вижити», — з ноткою виправдання сказала одна з приїжджих на «Привоз» селянок, якщо судити за одягом, що вже поверталася з головного одеського ринку з двома порожніми кошиками з-під винограду. Але найцікавішим був міні- діалог із депутатом облради Валентином Янковським. «Правду кажуть: не знаєш — де загубиш, а де знайдеш», — почав жартом одеський лідер Партії зелених України. «Той, хто читає «День», щодня збагачується», — відповіли йому. «А я й не перечу: хочу лише сказати, що всіх знайомих агітую за цю газету й кандидатуру Марчука, яку «День» підтримує. Більше того, і сам хочу звернутися через газету з листом до всіх виборців як обласний депутат від одеських «зелених» — підтримаймо на президентських виборах найспроможнішого з нинішніх політиків Євгена Марчука!»
УЖГОРОД. Провести рекламно-передплатну кампанію газети «День» я вирішив біля святилища муз — Ужгородського облмуздрамтеатру. Натовпу довкруг кореспондента «Дня» Василя ЗУБАЧА не було, але люди з'явилися.
— Газета мені дуже цікавить, — сказав актор із багаторічним стажем Ярослав Мелець, — і насамперед тим, що має в активі відступи від набридливого, голого, тупого американського стилю журналістики, яким надсадно грішать чи не всі столичні газети. В України має бути своє характерне обличчя. І не суцільне сукно шаблонів, а єдність неповторностей — оце й є наш стиль. А журналісти, що хочуть дряпати по-американськи, хай драпають до Америки. Там таких розумників ждуть — не діждуться.
— Так, наші працівники її залюбки читають, — підтримав директор Закарпатської філії фірми будматеріалів «Моноліт» Тібор Зомбор. — Хоч якусь правду можна знайти серед загальноукраїнської зрадницької служацької брехні... Я ніколи не любив, коли просто гавкали. На гавкіт у мене комплекси.
— Ми за вашу газету... і Марчука, якщо говорити про політиків, — коротко сказав ужгородський фотограф Володимир Сибуков.
