Вчора в Національному експоцентрі «Український дім» завершилася виставка квітів «Місто мрії», вже друга за рахунком. Популярність «пілотного» фестивалю, що проходив минулої осені, надихнуло його творців (Союз українських квітникарів і громадську організацію «Культура і Всесвіт») на проведення виставки два рази на рік. Так що в жовтні у киян буде можливість знову відвідати квіткове місто, в якому, крім «традиційного» фестивального набору — продукції для декоративного садівництва, сучасних технологій вирощування і розмноження рослин, кераміки, посадочного матеріалу, флористичних аксесуарів, ландшафтного проектування, — також пройдуть показові виступи майстрів флористики та конкурс на кращу композицію. Загалом, як відмітила один з організаторів квіткового свята Ірина Слободянюк, можна говорити про сплеск активності вітчизняних любителів квітів: значно збільшилася кількість бажаючих взяти участь, урізноманітнилася експозиція. Наприклад, одна з фірм привезла на виставку 24 сорти троянд, інша — два сорти, які ще не культивуються в Україні, а «ландшафтники» не просто показали рослини, що є в асортименті, які можна висадити на присадибній дільниці, а й запропонували відвідувачам кілька варіантів дизайну міні-садків.
Головним же досягненням організатори вважають перший всеукраїнський з’їзд квітникарів, що нарешті відбувся, на якому було вироблено концепцію подальшої роботи, сформульовані вимоги до тих посадових осіб, від яких залежить доля квітникарської галузі. Адже остання — не просто захоплення необмежених у дозвіллі фанатів рослинності, а серйозна діяльність, яка може наповнювати бюджет цілком пристойними грошима — дороге обладнання, необхідне для вирощування квітів, окупається вже через рік, тоді як, наприклад, культивація овочів починає приносити прибуток не раніше, ніж років через п’ять. Це зрозуміли чиновники Голландії, Італії, Іспанії та сусідньої Польщі, але не України.
Вистачає вітчизняним «квітникарям» й інших проблем. Поки ще залишається невеликим асортимент рослин, оскільки їхнє вирощування не виправдовує вкладених витрат. Власне кажучи, за словами І. Слободянюк, це ще не найбільша втрата, оскільки багато сортів доцільно імпортувати з інших країн. Проблеми починаються на митниці: іноді «законсервовані» машини з квітковою продукцією чекають своєї черги по кілька днів, внаслідок чого багато рослин гинуть без поливу і належного догляду. Нез’ясовні нововведення і в митному законодавстві — мито на насіння чомусь прирівнюється до мита на пшеницю, коли друге завозиться тоннами, то кілограма першого досить, щоб засадити квітами всю Україну. Раніше, наприклад, плата на кордоні за імпортовану папороть залежала від маси продукції, а зараз митники не лінуються рахувати її поштучно і стягувати по 2 євро за кожну гілку. Виходить, говорить І. Слободянюк, що стаффаж (те, чим оформляється букет) обходиться дорожче, ніж сама квітка.
Так що квітковий фестиваль, за її словами, саме й покликаний не тільки показати, що український виробник живий, а й надалі розвивати галузь і реалізовувати ініціативи товариства квітникарів. А також… допомогти українцям виробити свій смак і прищепити знання про флористику. У цьому, на думку І. Слободянюк, у співгромадян поки ще спостерігаються великі прогалини. Наприклад, наші «нові українці» люблять ощасливити обранку дорогим букетом, форма якого в цивілізованих країнах передбачає трохи інше використання — покладання на кришку труни.
