У Будинку актора пройшов ювілейний вечір видатного поета, перекладача, кінодраматурга та громадського діяча.
Івана Федоровича можна назвати живим класиком і совістю нації, надзвичайно обдарованою й талановитою людиною. Поезія, кіно, політика, громадська діяльність дуже тісно переплелися в долі Драча. У Будинку кіно відбувся не просто творчій вечір ювіляра, а пройшов діалог про час. Це були розповіді про людей, з якими пов’язалися життєві стежки Майстра. Прозвучали вірші Івана Драча, які він присвятив своїм друзям шістдесятникам — нинішнім, і тим, хто вже пішов у безсмертя: В’ячеславу Чорноволу, Івану Світличному, Миколі Вінграновському, Івану Дзюбі; були показані уривки з легендарної картини «Криниця для спраглих».
— Свій день народження Іван Драч відсвяткував у рідному селі Теліжинцях, — розказав «Дню» Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України. — До маленької церкви прийшли рідні та односельчани письменника. Його привітали не лише з 70-річчям, а й з удостоєнням великого звання Героя України. Я звернув увагу на те, з якою теплотою, зворушенням Драч слухав свої вірші, які читали діти. У той момент я подумав, що, напевне, це для нього найтепліше свято й найрадісніші миті. Потім він розповів про своє нелегке життя, згадував цікаві моменти з дитинства та юності... До речі, Іван завжди був непокірний, він не сприймав радянської влади. Звідки у нього такий характер, звідки пекельна несамовита жага бунту і таке глибоке переживання за долю України? Іван Драч — це вічний бунтівник: у політиці і у поезії. Яскравим прикладом цього може слугувати його поема «Ніж у сонці», що вийшла, коли Драчеві було 25 років, а також перша збірка поезій «Соняшник», що була надрукована в «Літературній Україні». Всі, хто відчуває поезію, розуміють, що ідеологічне, закодоване коло регламентованої поезії, яка диктувалася нормами і методами соціалізму, Драч розірвав. У 60-і українська література вибухнула дивовижними метафорами, розкутістю, фантазією. У поезію прийшов новатор, який приніс нові образи, символи та узагальнення. Іван Драч — це поет, який зумів піднятися у гіперболізованих узагальненнях до таких висот, до яких тогочасна українська поезія ще не наближалася. Іван постійно у пошуках — це та невсипуща енергія українського народу, яка здатна до самооновлення і руйнування всіляких канонів і приписів.
ДОВІДКА «Дня»
Іван Драч народився 17 жовтня 1936 р. у с. Теліжинці (Київська обл.). 1964 року закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР (майстерня Григорія Чухрая). Написав сценарії до фільмів «Криниця для спраглих», «Кам’яний хрест», «Іду до тебе», «Пропала грамота», «Дід лівого крайнього», «І в звуках пам’ять відгукнеться», «Мама, рідна, любима», «Зона», «Вінчання зі смертю» та ін. Драч один із засновників Народного Руху України, голова товариства «Україна», лауреат Шевченківської премії, Герой України. Іван Федорович — автор книг «Соняшник», «Поезії», «Корінь і крона», «До джерел», «Київське небо», «Теліжинці», «Вогонь з попелу», «Драматичні поеми», «Лист до калини», «У королівстві Рекса» та інших.
