Счетная палата отметила 13-летие.Неювілейне відомче свято вилилося в першорозрядний політичний захід, хоча відкриваючи урочисті збори з цього приводу, голова Рахункової палати Валентин Симоненко зробив усе можливе, щоб уникнути звинувачень у політичній заангажованості. Головний його висновок полягав у тому, що Рахункова палата України «відбулася й твердо стоїть на дорозі професійного й інституційного розвитку». «Ми завжди стояли на позиціях, що щастя — добре, а правда — краще, — запевняв Симоненко й продовжував: — У Рахункової палати колір завжди один — прозорий». При цьому головний аудитор країни процитував Великого Кобзаря: «Ми прямо йшли. У нас нема зерна неправди за собою». Але був змушений зазначити, що правду не люблять, і за неї професіоналам доводиться боротися. Професіоналізм свого відомства він підтвердив уривком зі звіту Міжнародної організації Greco (група держав проти корупції): «Ми вражені досягненнями Рахункової палати України. Вона стала сучасним інститутом, що охоплює всі види аудиту, включаючи аудит ефективності. Палата є науковою моделлю відвертості й прозорості, яку інші можуть наслідувати». Симоненко також зазначив, що Рахункова палата України на конкурсі виграла право бути аудитором такої шанованої організації як ОБСЄ. Голова РП переконаний, що шлях до Європи для України відкривають саме такі досягнення.
Політичне навантаження на цих урочистостях узяв на себе Президент України й кандидат на цю посаду на новий термін Віктор Ющенко. Нагадавши, якою слабкою була фінансова система України на момент здобуття країною незалежності, він підкреслив роль у становленні нашої країни Рахункової палати, а також її беззмінного керівника Валентина Симоненка й вручив йому орден Держави Героя України.
Президент зазначив, що країна ще ніколи не жила в таких умовах, коли щотижня «виникають позабюджетні розписи на мільярд гривень, залежно від того, куди прем’єр-міністр їде. І нам нав’язують думку, що так можна жити, коли приймаються рішення, що не відповідають ні Бюджетному кодексу, ні бюджетному розкладу». Україна вперше за всі роки незалежності не має бюджетної резолюції напередодні наступного року, як заявив Ющенко й підкреслив, що «бюджетна резолюція — це Біблія для прем’єр-міністра України та для міністра фінансів... це макропоказник, з якого починається створення бюджетних процедур, але ми вперше за роки незалежності маємо рік, коли в нас немає параметрів, довкола яких формуватиметься економічна й соціальна політика бюджету на 2010 рік». «На мій погляд, це некомпетентність, це колосальна неповага до держави й це невиконання тих зобов’язань, які покладені на міністра фінансів і прем’єр-міністра України», — сказав Президент і звинуватив уряд у тому, що третина коштів національного бюджету країни використовується нераціонально.
Зауважимо, що бюджетна ситуація не тішить і сам уряд. Того ж таки дня, виступаючи на урочистих зборах із нагоди дня місцевого самоврядування, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко також не без гіркоти говорила про відсутність Бюджетного кодексу та Держбюджету-2010, не ухвалених парламентом, і обіцяла на наступному засіданням Кабміну повторно ухвалити ці документи й направити їх на розгляд Верховної Ради. «Після закінчення всього політичного хаосу, всіх баталій, після того, як уже раз і назавжди ми поставимо крапку на поверненні їх (Партії регіонів) до влади, ми зможемо за один тиждень і проголосувати, і підписати все це».
Що насправді означає цей пасаж? Невже уряд збирається використовувати нинішні колізії із затвердженням бюджету для того, щоб забезпечити собі можливість керувати країною та її фінансами в ручному режимі навіть у період піку виборчої кампанії?
Прийнявши нагороди з рук Президента, Симоненко спробував дати відповідь на це запитання. Він нагадав, що бюджет — це не кошти уряду, а гроші платників податків, і стверджував, що й сьогодні приблизно «40 — 45% всього Державного бюджету Кабінет Міністрів управляє просто в ручному режимі». «Ми повинні працювати так, — сказав голова Рахункової палати, — щоб цю деформацію, цю мутацію нашої бюджетної системи виправити».
