Україна невеликих містечок і сіл сильно відрізняється від столичного Києва. Діти — переможці Всеукраїнського конкурсу юних краєзнавців «Подорож батьківським краєм» у більшості своїй не кияни і, мабуть, через це мають не найпопулярніші за теперішніх часів захоплення. Вони пишуть вірші, гаптують хрестиком на основі власних малюнків, беруть участь у конкурсах української мови, ходять до фольклорних гуртків і, звичайно ж, захоплюються краєзнавством. Творче змагання вигадали й цілий рік вели конкурс ведуча й режисер Ірина Антонович, уся команда веселої дитячої передачі «Подорож у дитинство» (УТ-1).
Діти не вміють захоплюватися чимось «для галочки». І що може бути природнішим, аніж любов до малої батьківщини. «Крокую селищем, люблю його рідні вулиці, і досі живуть в нім шовковиці, які до історії туляться», — пише юна поетеса Ганнуся Степаненко з Нової Водолаги Харківської області. Навіть не реферат, а поема з фотографіями розповідає, що є в цьому селі і старовинна церква, і музей старожитностей, і мальовнича природа. Мабуть, найбільш боязкою в групі переможців була Вікторія Бондарчук із далекої Очеретянки — житомирського села серед боліт. Одна з її «Легенд рідного села» оповідає про чарівний колодязь, викопаний прямо в будинку щедрого Яреми. Вода в ньому мала однакову температуру взимку і влітку й була цілющою. Випивши її, людина відчувала приплив сил, бадьорості й доброго настрою. Такий чарівний колодязь для нас — краса рідних місць. Лише виростаючи, часто забуваєш про цю цілющу воду.
Усього на конкурс «Подорож батьківським краєм» прийшло понад 300 рефератів. Талановитих краєзнавців запросили до Києва і 29 травня в Українському домі кращим із них путівки до Артеку вручила постійний партнер програми «Подорож у дитинство» Людмила Кучма, глава Національного фонду соціального захисту матерів і дітей «Україна — дітям». Були й інші цінні призи, і участь у святковій передачі з Анатолієм Матвійчуком (передача вийде в ефір завтра, 1 червня, в Міжнародний день захисту дітей).
Загалом, конкурс дозволив пересвідчитися, що не всіх дітей тягне до себе віртуальна реальність телебачення і комп’ютерних ігор. І це радує!
