Міжсезоння в українському футболі найкоротше у світі. Трохи більше трьох тижнів розділяють фініш і старт національного чемпіонату. 18 червня визначилися переможці та невдахи 12-го чемпіонату країни, а 12 липня — перший тур 13-го чемпіонату. Але і за цей короткий термін вітчизняні футбольні чиновники вкотре встигають зіграти досить насичений матч з «настільного» футболу. Під час цих настільних ігор результати, досягнуті командами на футбольних полях, відходять на другий план. Головним стає вміння правильно сформулювати і обґрунтувати перегляд підсумків чемпіонату. Другий рік поспіль головним героєм післясезонних розбірок у кабінетах футбольних начальників стає «Металург» із Запоріжжя.
ЗАТ — ТОВ — ГО
Наведені вище звукосполучення не є заклинанням австралійських аборигенів чи гаслом уболівальників із Зімбабве. Хоча на трибунах у Кривому Розі таке цілком можна скандувати під час матчів за участю команди «Кривбас». Бо згідно постанов Бюро ПФЛ назва команди за два місяці встигла побувати у трьох різних клубах — ЗАТ ФК «Кривбас», ТОВ ФК «Кривбас» та ГО ФК «Кривбас». Звісно, що все це було лише на папері. Ніяких трьох футбольних клубів «Кривбас» у Кривому Розі ніколи не було. Був керівник структури, який ліквідовував і засновував нові структури. Скоріше за все, для того, щоб не платити за старими боргами і вийти на нижчий рівень оподаткування. Будь-який підприємець добре знає ці механізми і якщо так далі піде, то незабаром у Кривому Розі буде засновано ФК приватний підприємець «Кривбас». Аби перейти на єдиний податок.
Все це в умовах нашого законодавства і нічому не суперечить. Одне дивує — позиція ПФЛ, нашої професіональної футбольної ліги, яка з неймовірною легкістю передає правонаступництво своїх членів від однієї структури до іншої.
А що тій ПФЛ робити, коли футбольних клубів у нормальному розумінні у нас є лише два — «Динамо» і «Шахтар». Всі інші учасники футбольних змагань є не зовсім клубами і зовсім не клубами. Дає який-небудь пан Петренко гроші на утримання команди — є клуб, не дає — немає. Закриття чи ліквідація українського футбольного клубу реально є закриттям гаманця. Саме тому з легкістю неймовірною клуби змінюють назви, і навіть територіальне місцезнаходження. Як це впливає на власне футбол, на спортивні принципи і всякий інший фейр-плей? Читаємо постанови ПФЛ далі.
ПОЧІМ МІСЦЕ В ЛІЗІ?
Що робити, коли гроші на команду є, а команда грає погано і все програє? Скажете, що треба краще тренуватись, підбирати більш вправних гравців і тренерів, щоб на футбольному полі здобувати перемоги? Це «у них» команда із багатомільйонним бюджетом може поступитися місцем у лізі колективу із містечка на кілька тисяч мешканців. Бо програла. У нас же все, більш складно. Є в Івано-Франківську гроші на футбольну команду. Команда ж програла все, що можна, і вилетіла в останню лігу. Тоді з’являється постанова про припинення членства в ПФЛ клубу «Лукор» із Калуша і визнання її правонаступником команди «Спартак» із Івано- Франківська. Причина проста — команда із Калуша здобула право виступати у лізі, з якої вилетіла команда Івано-Франківська. Йдучи за таким прикладом, будь-яка команда може не турбуватися за своє місце у лізі, не боротися на футбольному полі. Навіщо, коли можна домовитися з іншою командою і замінити її. Можна під новою назвою, можна і під старою.
Торік запорізький «Металург» після закінчення чемпіонату «виборов» у чиновницьких кабінетах четверте місце, відібравши його у команди Харкова. Була знайдена шпаринка у регламенті, яку можна було тлумачити по-різному. Коли у червні «Металург» вилетів із вищої ліги, стало цікаво, яку тепер знайдуть запоріжці шпаринку у регламенті? Знайшли. Щоправда, для цього довелося ліквідувати… команду вищої ліги із міста Олександрія. Звісно ж, за власним бажанням. Грала собі команда стотисячного міста у футбол кілька десятків років, вийшла два роки тому до вищої ліги, боролася за кожне очко і тут раптом вирішила самоліквідуватися. Хто розгадає цю загадку нашого футболу? Як можна після цього говорити про інтереси міста, про інтереси уболівальників, для яких грає команда? Саме на цьому щораз наголошують керівники ПФЛ, коли переконують місцеву владу дати грошей на оплату футбольних «професіоналів». Тут же ніяких тобі волань, закликів «зберегти футбол для міста». Хочуть ліквідуватися, нехай ліквідуються. А те, що під це діло якраз потрапив запорізький «Металург», то це випадковість, чи не так?
Після оперативної ліквідації команди Олександрії у вищий лізі залишилось 15 команд замість 16. Календар вже зверстаний і затверджений. Кому віддати звільнене місце? Першій команді «знизу» чи останній «згори»? Міжнародна практика у таких випадках надає перевагу команді «знизу». У нас практика інша. П’ять років тому за таким же чином звільнене місце проводився додатковий матч між останньою командою вищої ліги і другою командою ліги першої. Цього разу до матчу між запорізьким «Металургом»(вища ліга) і «Нафтовиком» із Охтирки (перша ліга) справа не дійшла. Місце просто віддали Запоріжжю рішенням бюро ПФЛ. Заодно і в першій лізі вакансію організували для команди із Вінниці, яка теж мала «вилітати».
ІЗ КАБІНЕТІВ — НА ПОЛЕ
Збагнути мотиви паперових пертурбацій у нашому «професіональному» футболі — справа марна. Чиновники завжди знайдуть у регламенті параграф, який дозволить переглянути спортивний результат, або, коли треба, такого параграфа не знайдуть. Так само марно вишукувати в цьому чиїсь інтереси. Велич і мудрість футболу в тому — що в підсумку все вирішує гра. Що б там не мудрували чиновники, які б «білі» чи «чорні» гроші не обертались навколо гри, на полі грають живі люди. А вони, у свою чергу, або можуть грати на певному рівні, або ні. Як не тягнуть вже котрий рік «за вуха» команду з Івано-Франківська, вона з кожним роком грає все гірше. Те ж саме стосується команди Запоріжжя, де після рішення бюро ПФЛ не повстане із руїн розвалений стадіон «Металург».
За великим рахунком, невеличкі чиновницькі «хитрощі» нічого принципово у нашому футболі не змінять. Не підуть тисячі розгніваних уболівальників команди Олександрії протестувати проти ліквідації футбольної команди вищої ліги в їхньому місті. Бо немає тих тисяч уболівальників. Ні в Олександрії, ні в інших містах. Мільйони уболівальників існують хіба що у фантазіях футбольних чиновників. У таких умовах якраз і зручно грати у «настільний футбол» у чиновницьких кабінетах. Звідси і результат у футболі реальному, звідси наше місце у європейських та світових чемпіонатах, точніше, відсутність цього місця.
Змінити щось на краще навряд чи можна одним указом чи постановою. Зміни у футбол може принести лише сам футбол. Реальна гра, яка приваблює глядачів, збирає повні стадіони. Вже за тиждень ця гра знову повернеться до нас. Вже у наступну суботу застукотять м’ячі на стадіонах, почнеться реальний футбол. Чи зможе цей футбол перемогти футбол «настільний»? Хочеться у це вірити.
