Схоже, й цього разу виборча ставка робиться в кращому випадку на популістські обіцянки, в гіршому — на гречку, консерви й інші продукти харчування.
Парадокс по-київськи: згідно з усілякими соціологічними опитуваннями, більшість жителів столиці виступали й виступають «за» дострокові вибори мера, однак найвищий рейтинг електоральної підтримки в Києві вже за фактом рішення парламенту про проведення позачергової виборчої кампанії в столиці має пан Черновецький. Але цей парадокс — далеко не єдиний у виборчій столичній кампанії, що де-факто вже стартувала. Ключове питання, яке ставлять сьогодні аналітики, полягає в тому, чи зможе демократична коаліція прийти до загального знаменника в питанні висунення єдиного кандидата на мерську посаду? Мовляв, це черговий тест на міцність парламентської більшості в Раді. Певною мірою з такою постановкою питання можна погодитися, однак чи це головне? Дивно, чому політики, журналісти, чиновники різних рангів, та й, власне, кандидати на мерську посаду, коментуючи позапланове київське «перезавантаження», не говорять про головне — про подальшу долю Києва й киян?
Інформаційний простір охопила інша паніка: хто володіє столицею — той володіє Україною, перефразовуючи Наполеона, виголошує в унісон вітчизняне телебачення, чітко натякаючи на те, що Київ — стратегічний об’єкт з огляду на те, що невпинно наближаються президентські вибори, що вже, схоже, затьмарили кругозір політичним лідерам. Але ж Київ — це не плацдарм для президентських виборів, це візитівка цілої країни!
Якщо не Черновецький, то Кличко, якщо не Кличко, то Черновецький... А якщо до виборчої кампанії разом з депутатом-бютівцем долучиться й хтось із «Нашої України»... А якщо, а якщо, а якщо... Нескінченна низка імен людей, які, тим часом, по-перше, ще не зареєстровані у виборчкомі, як кандидати на посаду мера столиці, по-друге, лише критикують опонентів, не пропонуючи альтернативних програм, наче рулетка, — кружляють в уявному безкінечно довгому політичному «танці». Днями своє «па» зробив і комітет виборців України, фахівці якого вже понад десять років є ключовими «наглядачами» на українських виборах різного рівня. Але посили КВУ, на превеликий, слід сказати, жаль, не стали іскрою світла в похмурому тунелі столичної виборчої кампанії. Комітет виборців оцінює витрати всіх політичних сил під час виборчої кампанії на позачергових виборах мера Києва й Київської міської ради в більш як сто мільйонів доларів. Про це заявив голова правління КВУ Ігор Попов під час круглого столу, присвяченого виборам у столиці.
У КВУ також назвали й можливі виборчі віруси — головні загрози проведенню в Києві чесних і демократичних виборів, але «рецепта» так і не виписали...
Серед можливих проблем — короткі терміни проведення виборчої кампанії, у зв’язку з чим організатори виборів не встигнуть у визначені законодавством терміни здійснити необхідні процедури; низька якість списків виборців, самоусунення Центральної виборчої комісії; використання адмінресурсу, зокрема, використання бюджетних коштів для посилення соцпрограм, використання працівників комунальної сфери й громадського транспорту для агітації; роздавання продовольчих пайків виборцям у зв’язку з Великоднем, Днем солідарності трудящих і Днем Перемоги.
Що або хто стоїть за тим чи іншим кандидатом? У кандидата «А» гарні ямки на щоках, і ще він привітав з 8 Березня «найвродливіших жінок у Європі — українок». А кандидат «Б», не гає часу на словесне дербі, й одним ударом, завданим за підсумками засідання РНБО, відправляє опонента на лікарняне ліжко з діагнозом «струс мозку»... Безперечно, такі «цікавинки» мають право на життя, однак, напевно, вони мають грати супровідну роль у виборчій кампанії, а не бути її основою.
Горезвісні «пробки» на столичних вулицях? Хто сьогодні оприлюднив чіткий план мінімізації цієї хвороби київських доріг? А катастрофічна смертність на дорогах? Хто знає й пропонує «рецепт»? А чому квадратний метр житла в Києві коштує дорожче, ніж у будь-якій європейській столиці? Це всього лише декілька проблем, що потребують невідкладного розв’язання, а ми говоримо про ямки на щоках...
Показово, що абсолютно ігнорується й тема професійної підготовки того чи іншого претендента на мерську посаду. Питання полягає в тому, чи повинна політична доцільність і вірність партійному лідеру, за принципом якої останніми роками формується виконавча влада країни — уряд, «мігрувати» на місцевий рівень і ставати не винятком, а правилом?
Наскільки якісним буде результат цих виборчих перегонів — велике питання. Залишається лише нагадати про те, що позачергові вибори мера й Київської міської ради відбудуться 25 травня. І міркувати, ймовірно, слід уже зараз, а не за фактом волевиявлення, як часто в нас буває.
