Більшості українців Володимир Винниченко відомий передусім як письменник та політик. Тільки десять років тому нам відкрилася іще одна його грань — художня.
В Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського триває виставка художніх робіт Володимира Винниченка «Чесний із собою». Мистецький спадок відомого українського письменника, громадського та політичного діяча тривалий час зберігався в Українській вільній академії наук (США). Згідно із заповітом Розалії Винниченко (дружини письменника), полотна почали повертатися до нас після здобуття Україною незалежності.
У 2010 році відбувся вже третій етап передачі творів із США до України (перші два відбулися відповідно у 2000-му та у 2002-му роках). Повернення Винниченка-художника стало можливими завдяки сприянню багатьох українців та представників діаспори, зокрема, Григорія Костюка, Олекси Біланюка, Альберта Кіпи, Сергія Гальченка, Віктора Ющенка. На довічне зберігання в Україну було передано близько 100 мистецьких творів Винниченка (хоча, зауважимо, значна частина його рукописної спадщини досі залишається за кордоном).
Живописна творчість Винниченка, представлена автопортретами і портретами, пейзажами і натюрмортами, вже експонувалася в низці українських музеїв. Щодо зібрання «Чесний із собою», то ця експозиція приурочена до 60-х роковин від дня смерті письменника.
Одним із важливих питань, порушених під час відкриття експозиції, стала проблема необхідності створення музею Володимира Винниченка.
— Сьогодні створення музею Винниченка є цілком можливим і виправданим, — переконаний заступник директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко. — По-перше, ми маємо більше сотні його оригінальних мистецьких творів, є також архівні матеріали, рукописи, які зберігаються в Інституті літератури, є його прижиттєві видання. Труднощі пов’язані насамперед із пошуком місця і, звісно, коштів.
Наразі малярська спадщина Винниченка зберігається в Інституті літератури ім. Т. Шевченка. У Домі Грушевських експонується лише невелика її частина.
— Ми вперше показали ці картини хоч і не в повному обсязі, але, на мій погляд, обрали найдостойніші, — розповідає директор музею Світлана Панькова. — Винниченко ще не вписаний у світове мистецтво, але все попереду, адже наразі він майже нікому не відомий.
Винниченко-художник мало досліджений та поки що не оцінений, проте викликає подив уже те, що живопису він навчався самотужки.
— Ці роботи повернулися з-за кордону в Україну кількома партіями, в різний час, і зараз маємо таку їх кількість, яка вже може дати уявлення про творчість Винниченка як художника, — розповідає заввідділу Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського Надія Миронець. — Якщо сприймати ці твори, доповнивши їх щоденниковими записами, листуванням — то він відкривається із зовсім іншого боку, ніж ми його знаємо як письменника. Це була людина, яка намагалася досягти майстерності у тій сфері, якої ніколи не вчився професійно. Живопис він опановував самотужки. Цікаві згадки на цю тему є у нього в щоденниках. У нього було власне бачення мистецтва, у нього був власний стиль, який він самостійно виробив і який повсякчас намагався вдосконалювати.
Виставка малярської спадщини Володимира Винниченка відкрила низку проектів Дому Грушевських, приурочених до 20— річчя незалежності України.
