У п’ятницю на території Пліснеського археологічного комплексу починається триденний польовий семінар «Старожитності Галичини і Волині в контексті етно-археологічних досліджень». Про це «Дню» повідомили у Львівському університеті ім. Івана Франка.
Нагадаємо, що Пліснеський археологічний комплекс — це унікальні пам’ятки ранньосередньовічної доби України, які досліджують понад 200 років. Згаданий комплекс знаходиться поблизу однойменного хутора Пліснесько (с. Підгірці Бродівського р-ну), де збереглися залишки слов’янського культового язичницького центру слов’янського полісу (VII—Х стст.) та давньоукраїнського міста (ХІ—ХІІІ стст.), яке двічі згадують у літописах під 1188 і 1232 рр. (Пліснеськ, Пльеснеск, Преснеск) і в «Слові о полку Ігоревім», чотирьох парафіяльних церков ХІІ—ХІІІ стст., курганного могильника ХІ—ХІІ стст. З історією давнього Пліснеська пов’язано виникнення та функціонування одного з найдавніших українських монастирів, який ще донедавна зберігав подвійну назву «Підгорецький, здавна йменований Пліснеський» За лінгвістичними джерелами, 1180 р. його заснувала княжна Олена.
Упродовж останніх років дослідниками отримано надзвичайно вагомі результати: відкрито залишки фундаментів шести монастирських церков; унікальні оборонні споруди Х ст.; четвертий у слов’янському світі і другий на території Пліснеська кремаційний могильник ІХ—Х стст. та віднайдено близько двох десятків тисяч знахідок, серед яких — предмети побуту, озброєння, прикраси, культові речі тощо. У зв’язку з цим, вже давно назріла потреба створити на території «Пліснеського археологічного комплексу» національного археологічного парку — аналогічного до тих, які давно функціонують у світі, вважають науковці.
Останнім часом дослідження стали комплексними та міждисциплінарними. Такий підхід дає підстави з нових концептуальних позицій висвітлювати як історію Пліснеська і його околиць, так і ставити та вирішувати триєдину проблему щодо появи мови, етносу та держави. Саме про зазначені вище проблеми йтиметься під час засідання польового семінару. Організатори заходу — Франковий університет, Інститут народознавства НАН України, Інститут археології, НДЦ «Рятівна археологічна служба», відділ охорони культурної спадщини і культурних цінностей ЛОДА, Підгорецький монастир ЧСВВ.
