Президент Петро Порошенко в суботу, під час поїздки до Харкова, заявив: «Ми зараз дуже близькі до того, щоб врегулювати питання газової суперечки з Російською Федерацією. Я сподіваюся, що значний прогрес буде продемонстровано 17 жовтня, наступної п’ятниці, в Мілані». На його думку, питання в тому, аби «вийти на компроміс, який дасть змогу використовувати помірні фінансові можливості України для забезпечення як транзиту газу, так і постачань газу Україні». «Ми вважаємо, що пропозиції України абсолютно чіткі, конкретні і обґрунтовані. Ми переконані в тому, що значно ближчі до розв’язання цього питання, ніж раніше, — каже він. Але, за словами Президента України, «ключове і головне питання — це мир. Роль РФ в питанні забезпечення миру, як ви розумієте, складно переоцінити».
ЗА ГАЗОМ — НА ТАНКАХ
Недаремно наш нинішній Президент закінчив дипломатичний виш, а потім ще й закріпив теоретичні навички у кріслі міністра закордонних справ. Він знає, що перемовини мають готувати не лише клерки, включно з міністрами, а й самі перші особи. Навіщо їм копатися в проблемах і суперечностях, якщо можна заздалегідь видавати наведені вище приємні векселі про компроміси, які вже на відстані витягнутої руки. Компроміс — це, як відомо, збалансовані сторонами взаємні поступки. І головне при цьому — не вийти за відомі рамки, поставлені Конституцією країни.
Звісно, жодних таких тонкощів не навчали людей з Міненерговугілля і тим паче з «Нафтогазу». Високопосадові клерки йдуть уперед, як танки. Але куди дивляться уряд та його очільник, якому також вдалося свого часу здобути найвищий дипломатичний ранг? Навіщо вони сердять візаві нашого Президента на прізвище Путін, навіщо махають перед його очима синім із зірками конвертом ненависного йому «Третього енергетичного пакету»? Схоже, вони просто ще нічого не знають про те, як близько ми підійшли до бажаного газового компромісу.
Ще 3 вересня (нагадаємо, за два дні до підписання перемир’я в Мінську) у стінах Кабміну було народжено постанову «Про вдосконалення державної політики у сфері регулювання діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами територією України». Цілий місяць його чомусь маринували, а якщо по-військовому, то тримали в засідці. І лише наприкінці минулого тижня «Нафтогаз» повідомив, що «прийняття такої постанови дасть змогу зміцнити українську позицію в переговорному процесі з ВАТ «Газпром» і привести договірні відносини щодо транзиту газу у відповідність до норм третього енергетичного пакету ЄС, імплементувати який Україна повинна до 1 січня 2015 року».
ТРАНЗИТ МАЄ БУТИ ДОРОЖЧИМ
У цьому повідомленні компанія наголошує, що таке рішення повністю відповідає правилам Європейського енергетичного співтовариства, до якого Україна приєдналася 2011 року, та інформує, що цим документом затверджено Тимчасовий порядок формування тарифів на транспортування газу. Відповідно до нього замовники послуг платитимуть за тарифами для точок входу і виходу газу й окремо -компенсуватимуть обсяги природного газу на виробничо-технологічні витрати газотранспортному підприємству.
Проте, вирішивши після місячної витримки все ж таки оприлюднити цей документ, уряд рекомендував «Нафтогазу» і «Укртрансгазу» невідкладно вжити заходів щодо приведення договірних відносин з питань транзиту природного газу територією України у відповідність до цього тимчасового порядку. І голова Міненерговугілля Юрій Продан так прокоментував «Інтерфакс-Україна» документ, яким було затверджено цей новий порядок: «Ця постанова змінює методику формування тарифів на транзит. Це європейська методика, і це також є однією з підстав на укладання нового контракту на транзит з «Газпромом». Чи не приурочено цей коментар саме зустрічі в Мілані, де ніхто не має наміру обговорювати тему перегляду грабіжницького, але чинного контракту від 2009 року, до якого був, як відомо, причетний згаданий міністр?
ФРОНДА З ВУЛИЦІ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Схоже, у керівництва «Нафтогазу» щодо підписання газової угоди з Росією, якою так переймається з огляду на свої обов’язки Президент, свої наміри. Добра це новина чи в світлі настання зими якраз навпаки? Якщо вірити російській газеті «Взгляд», що посилається на RT і Foreign Policy, то очільник «Нафтогазу» пан Коболєв «вдарився» у своєрідну газову фронду, пояснюючи, чому український народ може відмовити в підтримці Президентові, якщо той справді досягне газового компромісу з Росією. При цьому очільник «Нафтогазу» звертається, можливо, через брак спілкування безпосередньо до Президента України і, що важливо, через російські ЗМІ.
«Як ми платитимемо гроші людям, які захопили Крим, які вкрали принаймні 2 млрд кубометрів газу, що містився там, вони відняли частину нашої землі, а тепер ви платите їм гроші? — обурюється Коболєв. — У вас мають бути дуже гарні пояснення цього, оскільки українське суспільство змінюється». Нам здалося чи тут справді звучить щось схоже на загрозу? В усякому разі, порушення субординації очевидне. А це, як відомо, у чиновницькому світі страшний гріх.
НОВИНИ ЗІ СТОКГОЛЬМА
Проте очільник «Нафтогазу», певно, почувається героєм однієї відомої байки, який відчував у собі сили вступати в публічну дискусію з дуже великим вельможею у світі звірів. Як мовиться, звідки такі дрівцята»? Можна припустити, що до цього газового начальника заохотив Стокгольмський арбітраж, де наразі розглядаються взаємні позови «Нафтогазу» і «Газпрому». Як заявив наприкінці минулого тижня Продан, «наскільки мені відомо, вже є запит (Стокгольмського арбітражу. — Авт.) до «Газпрому», аби вони терміново надали матеріали своїх пропозицій щодо проміжного рішення». Продан запевняє, що суд вже почав працювати. Він також вважає, що таке проміжне рішення щодо ціни на газ може бути ухвалене протягом одного місяця. Отже, тоді немає сенсу ні в переговорах у Мілані, ні через тиждень, 21 жовтня, у Берліні?
Звісно, з міністром не посперечаєшся, у нього вся інформація з перших і завжди чистих рук. Але ЗМІ досі було відомо лише те, що взаємні позови «Нафтогазу» і «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі об’єднані в одне провадження. Але не було жодної інформації про те, що сторони вже узгодили кандидатури суддів (за процедурою кожна з них висуває свою, а потім вони разом підшукують третю, яка б задовольняла обидві, і це, як всім зрозуміло, дуже тривалий процес). І хто може в цьому шанованому у всьому світі арбітражі діяти в обхід ще не призначених головних дійових осіб і не лише запитувати у сторін якісь додаткові документи, а й приймати, нехай і проміжні, але все ж таки рішення?
ЦІНИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ХАБІВ
До чого ми про це говоримо? Дуже хотілося б дізнатися, чи піде пан Путін на тлі таких заяв на компроміс, що його анонсує Порошенко? Але майбутнього не знає ніхто. Проте із сили-силенної інформації вдалося дещо виловити. «Газпром» днями оприлюднив свої наміри щодо Європи і, звичайно, також і нашої країни, які звучать як відверті погрози. Очільник монополіста Олексій Міллер під час IV Петербурзького міжнародного газового форуму спрогнозував: «Мабуть, настає нове ціноутворення на газ, і це ціноутворення може потіснити європейські хаби». Чи можна вважати це погрозою у відповідь напередодні Мілану?
Президент Київського інституту енергетичних дослідження Олександр Нарбут з такою постановкою питання не згоден. У розмові з «Днем» він висловив думку, що Міллер, якщо йому напередодні у відомому кабінеті не дали чіткої установки, може інколи сказати щось цікаве. І це його висловлювання базується на тому, що рано чи пізно ціноутворення за довгостроковими контрактами має відійти від прив’язки до ціни сирої нафти і її похідних і буде орієнтоване на спотові ціни європейських газових хабів. Саме так і сталося під час коригування договору «Газпрому» з італійською компанією ENI. Інша річ, як врахувати і усереднити існуючу волотильність спотових цін. Можливо також, що Міллер каже про зниження середніх цін постачання газу в Європу. При цьому проміжна ціна для України може бути в діапазоні від $320—340, припускає Нарбут. Питання в тому, з яких коштів Україна зможе цей газ оплачувати. Експерт нагадує про ту діру, яку зробив «Нафтогаз» в бюджеті країни, і шкоду, якої завдав економіці і всім нам починаючи з «ери» рекапіталізації, що її започаткувала своїми рішеннями Юлія Тимошенко 2007 року.
