Учора перший заступник голови Держнафтогазпрому України Ігор Бакай, відклавши зустріч з пресою, що намічалася на цей день, вилетів до Узбекистану.
Метою його переговорів у Ташкенті буде, звичайно, постачання середньоазіатського природного газу в Україну, що виправдовує прогнози нашої газети про ставку уряду на І.Бакая як на знавця східних хитросплетінь, котрий ще 1994 р. зумів прокласти "газовий шлях" з Ашгабата до Києва.
Сьогодні йому доведеться відновлювати цю магістраль, якою газ до України з першого кварталу практично не надходить. Причому відносини Києва з Ташкентом, який дедалі більше претендує на роль інтелектуального центру Середньої Азії, аж ніяк не погіршилися. Просто Узбекистан, що зобов'язався поставити нинішнього року в Україну 7 млрд. куб м газу, практично не має його експортних ресурсів. Він, просто кажучи, продає туркменський газ, отриманий як оплату за транзит своєю територією.
І тут за спиною усіх трьох країни виникає вказівна тінь Москви, яка все ще виступає таким собі регулювальником середньоазіатських транспортних потоків, на свій розсуд відкриваючи або закриваючи засувки на їхньому шляху. Після ліквідації ТРАТ "ТуркменРосгаз" Рем Вяхірев, котрий образився на туркменбаши, туркменський газ в Україну не пропускав.
Московські переговори делегації Держнафтогазпрому України з керівництвом РАТ "Газпром", що завершилися минулої неділі, очевидно, все-таки відкрили Києву також і підхід до середньоазіатського газу, маршрут якого неминуче проходить через Росію. У протоколі, підписаному Михайлом Ковалком та Олександром Пушкіним, немає жодного слова ані про узбецький, ані про туркменський газ, зате відчувається наявна підтримка обома сторонами корпорації "Ітера", що зберігає роль середньоазіатської ключниці російського "Газпрому".
Досить сказати, що у протоколі відзначено, що "Ітера" отримає до кінця року 2 млрд. куб. м російського газу (у разі виконання зобов'язань із його оплати, підкріплених сприянням Держнафтогазпрому України - так нині називаються урядові гарантії). Причому половину цього обсягу буде взято з підземних сховищ України без оплати за закачування, зберігання та відбір. Схоже, платити за ці послуги буде РАТ "Газпром".
Навіть більше, газ, що передається "Інтері", як випливає з протоколу, не вишуканий для України додатково. У відповідності з його спеціальним пунктом, у листопаді Держнафтогазпром має надати в РАТ "Газпром" інформацію Кабміну України про дальшу долю корпорації ЄЕСУ. Якщо її остаточно "підуть" з ринку, тоді 2 млрд. куб. м газу, про які вже йшлося вище, буде передано "Ітері". Тобто питання з ЄЕСУ можна вважати вирішеним, хоча РАТ "Газпром" все ж вважає своїм зобов'язанням отримати з цього приводу офіційний урядовий документ.
А тепер повернімося до нашого І.Бакая. Про який газ він вестиме мову в Узбекистані? Вочевидь, про той, що заробили українські будівельники та проектувальники в Туркменістані та який поки що не зміг пробитися в Україну через два кордони. Якщо пощастить провести цей порівняно невеликий об'єм (до 2 млрд. куб м), тоді можна буде сміливіше вести мову й про великий туркменський транзит через територію Узбекистану та Росії напряму, без посередників, про що так мріє наш Президент. Але спочатку він повинен буде з'їздити до Туркменістану. Можливо, його нинішній візит до президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва якоюсь мірою готує грунт і для переговорів у Ашгабаті? Адже в принципі газ можна купувати й у Алмати.
