У травні цього року дільничий міліціонер з Горохова на Волині Андрій Юрчук, керуючи позиченим автомобілем, врізався у гурт дітей, які гралися у пісочниці («День», №81). 3-річна Юлечка Довганюк загинула на місці, 4-річний Сергійко Волошин помер у реанімації райлікарні. Третя дитина — 6 річний Сашко Череван — зважкими травмами потрапив у обласну дитячу лікарню.
Колишнього лейтенанта нині судять за статтею 286 частина 3 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатація транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили загибель кількох дітей). Йому «світить» позбавлення волі на термін від 7 до 12 років. Перше судове засідання у кримінальній справі відбулося в сусідньому з Гороховим райцентрі Локачі. Якщо відразу після трагедії найвищі волинські правоохоронці били себе у груди, обіцяючи покарати злочинця за всією суворістю закону, то з часом шпори відійшли. Немало високопосадовців з горохівської міліції були не звільнені, як обіцяв начальник обласного управління внутрішніх справ полковник Іван Прошковський, а лише переведені на нижчі посади. Як заявляє нині пан полковник, кадровий голод такий, що нема кого призначати на місце начальника міліції у Горохів...
Під час слідства, як розповідають рідні загиблих дітей, раптом з’явився свідок того, що напередодні в Андрія Юрчука стався серцевий напад. Про це відразу по гарячих слідах не заявляв ніхто: ні колеги, ні родичі. З’явилася версія, що замість Юрчука в автомобілі знаходився зовсім інший чоловік (!), хоча свідків того, що це був саме Юрчук, більш ніж достатньо. Потім інша — про несправне авто, але висновки львівських експертів це твердження відкинули. Вірогідно, перипетії навколо справи сприяють тому, що між людей шириться чутка, наче Юрчука не лише виправдають, а й... повернуть до лав міліції. На одній з останніх прес-конференцій журналісти навіть запитали про це голову Волинської облдержадміністрації Володимира Бондаря, котрий запевнив, що якщо це й так, то він докладе всіх зусиль, аби справедливість перемогла.
Наразі ж рідні міліціонера провідують родичів загиблих дітей разом із... священиком, і просять пробачити їхнього сина, бо «Бог велів прощати». Довганюки і Волошини натомість обіцяють пробачити, якщо їм повернуть їхніх загиблих дітей.
