Червень, що почався, може стати для України та її уряду важливим рубежем. І особливо в тому випадку, якщо до Києва нарешті приїде, як «твердо» пообіцяла днями заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко, місія Міжнародного валютного фонду. Сам МВФ про це поки що мовчить, хоча голова українського уряду Микола Азаров уже тижні два тому заявляв, що уряд виконав ключові домовленості з МВФ і розраховує на успіх переговорів із місією. (Реально цей успіх коштуватиме країні 2010 року двох мільярдів доларів, а впродовж найближчих двох із половиною років — 19—20 мільярдів дол.)
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко старається ввійти в становище кредиторів із МВФ і пояснює їхню неквапливість сумнівами в здатності української влади зібрати необхідні податки для наповнення держбюджету, а його дефіцит звести до намічених показників (3,3% ВВП). Але він не був би на держслужбі, якби не вірив, що уряд вирішить ці завдання. «Ми вважаємо, — зауважив він на Раді регіонів при Президентові, яка проходила нещодавно у Львові, — що через півтора місяці зможемо внести до Верховної Ради проект Податкового кодексу і оперативно ухвалити його не лише в першому, але й відразу в другому читанні». Але Тігіпко, мабуть, розуміє, що метод штурму та натиску далеко не завжди приносить бажані результати. Про це уряду сигналізують як загалом лояльні представники бізнесу, так і опозиція. Наприклад, голова ради Федерації працедавців України Дмитро Олійник вважає, що «прийняття Податкового кодексу в запропонованій на сьогодні редакції не сприятиме втіленню тих економічних реформ, що дуже потрібні Україні».
Критично дивиться на перспективи співробітництва бізнесу та податківців також і директор департаменту рейтингових досліджень агентства «Кредит-рейтинг» Ольга Шубіна. «Збільшення податкового навантаження на тлі низьких темпів відновлення реального та фінансових секторів економіки стимулюватиме суб’єкти господарювання не до збільшення податкових відрахувань, а до пошуку нових шляхів ухилення від сплати податків і зборів», — упевнена експерт.
Тігіпко не пропускає подібні застереження позв вуха. Віце-прем’єр сподівається, що паралельно з підготовкою нової редакції Податкового кодексу і дерегуляцією економіки уряд зуміє налагодити стосунки бізнесу та податкових органів. Завданням останніх, на його думку, має стати не покарання за неправильне ведення обліку та звітності, а надання допомоги підприємцям у грамотному підрахунку та своєчасній сплаті податків.
«Настав час змінювати філософію стосунків влади та бізнесу. Потрібно створювати такі умови, аби підприємці платили податки. Ми ж зі всіма працюємо, як із порушниками. Чим довше це триватиме, тим гірше збиратимемо податки», — підкреслює віце-прем’єр і ініціює проведення нарад в областях, направлених на те, аби «задовольнити і бізнес, і владу». Обіцяючи, що особисто контролюватиме усунення бар’єрів, стримуючих розвиток бізнесу, віце-прем’єр практично процитував Шубіну: «Якщо ми не розбиратимемося, не слухатимемо бізнес, то реакцію від нього отримаємо дуже швидко, і реакція ця буде — тінізація. Якщо ми хочемо мати додаткові надходження до бюджету, то маємо чути, чого потребує бізнес».
Ці чудові слова отримують дещо іншого забарвлення у світлі коментарів із вуст самого бізнесу. Ось що сказав «Дню» президент Спілки податкових консультантів України Леонід Рубаненко: «Про реальні дії влади бізнес може судити за законом про внесення змін до деяких законодавчих актів України (про оподаткування). 20 травня він прийнятий парламентом, але бізнес так і не може зрозуміти, діятиме він чи ні. То Литвин (голова Верховної Ради Володимир Литвин) каже: підпишу — не підпишу, то Президент (Президент України Віктор Янукович) каже: підпишу — не підпишу. Адже закон ухвалений, а те, що в ньому записане, працює зовсім не на позитивні зміни в оподаткуванні. Щоправда, в нас є надія на Податковий кодекс, який поки що розробляється з урахуванням пропозицій бізнесу. Але проект його ще досі не оприлюднений (його немає на сайті Мінфіну) і не внесений до Верховної Ради. Отже, говорити про нього поки що нічого. Разом із тим, я вважаю, що ратувати за зміну філософії оподаткування сьогодні більше має держава, ніж бізнес. Бо нинішня ситуація несе велику небезпеку самій нашій державності. Країна семимильними кроками рухається до грецького варіанту: безробіття, бунти, погроми. А колосальний, старіючий чиновницький апарат, що розрісся і все розростається, та до того ж і сильно (у прямому розумінні), продовжує паразитувати на бізнесі. Але підприємці вже на нулі й тихо закриваються. І наш потенційний працедавець, здатний до креативних ідей, починає мігрувати до Росії і, особливо, до Білорусі, де зараз для нього створюються всі умови для роботи. Україні час над цим замислитися...»
