— Я прийшов з однією метою — підняти руку за ту владу, за яку мені не буде соромно, — заявив на зборах виборців, які відбулися в Миколаєві, кандидат соціологічних наук Анатолій Онофрійчук. Як і понад півтисячі учасників зборів, він голосував за висунення претендентом у кандидати на посаду президента України народного депутата Євгена Марчука.
Учасниками зборів стали переважно представники технічної, наукової, творчої інтелігенції, студенти. Говорили «про життя», про те, про що знають не з чуток — злиденне існування, мізерні зарплати і стипендії, котрі не виплачуються місяцями, про зраду нинішньою владою інтересів людей. Розумно і тверезо, часом — емоційно й даючи волю почуттям. Аргументовано.
«Може, ті, хто висуває Кучму, бачать розквіт культури й освіти, розвиток економіки? Може, вони вбачають у відкриттi сірникової фабрики могутній поштовх розвитку промисловості? Я ж бачу, як мафіозний спрут обплутав усе — від сільради до вищих ешелонів влади» (Валерій Драгомиров, проректор миколаївської філії Києво-Могилянської академії). «Так, нам потрібна диктатура — диктатура честі, совісті й закону» (Олена Власова, лікар). «Чому Марчук? Та тому, що не Кучма! Мені нинішній Президент нагадує термінатора із фільму — після нього залишається одна руїна» (Олексій Химченко, викладач).
Під час голосування кандидатура Євгена Марчука була одноголосно підтримана всіма учасниками зборів.
