Результати всеукраїнського соціологічного дослідження «Схід — захід. Україна очима українців», яке провів Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна, дещо здивували фахівців.
За період з 14 по 28 грудня минулого року в 14 регіонах країни опитали 2012 респондентів. В одній з граф анкети, запропонованої учасникам опитування, потрібно було оцінити рівень культури, економічної й політичної ситуації у двох найбільших регіонах країни. Як виявилося, жителям сходу було важко оцінити рівень життя на заході України. І навпаки. Наприклад, львів’яни погано уявляють ситуацію, наприклад, у Дніпропетровську.
Фахівці вважають, що результати дослідження вкотре засвідчили, що протистояння між сходом і заходом України нав’язане політичними силами. Мовляв, чого не знаєш, того підсвідомо й боїшся, а значить, українці перетворюються на м’який пластилін у руках політиків. Психолог Олександр Губенко вважає, що головна причина проблеми—негнучкість обох сторін, інтереси яких часом кардинально відрізняються. Ось на цих відмінностях, вважає Губенко, зіграли два роки тому, намагаючись розділити країну на два ворогуючих табори. Подібна ситуація може повторитися знову, якщо, звичайно, не вжити заходів.
На думку фахівців, оптимальне розв’язання цієї ситуації — надати можливість представникам регіонів більше спілкуватися між собою. Тобто влаштовувати спільні культурні заходи, й потихеньку розтопити лід недовіри. Як висловився директор Інституту ім. Горшеніна Кость Бондаренко, «дати шахтарю побачити гуцула».
«Коли «помаранчева» команда прийшла до влади, в них були всі важелі впливу й можливість якось змінити ситуацію в країні. Але вони цим, на превеликий жаль, не скористалися,—вважає Олександр Губенко.—Ще варто наголосити, що поки головною метою політика буде досягнення влади, а не благополуччя України, результату можна досягнути лише ситуативно». З цим погоджуються й соціологи. Вони зазначили, що розколів немає на побутовому й духовному рівнях, зате вони процвітають на політичному.
Як показало опитування, 52% опитаних людей пишаються тим, що вони українці. Хоча при цьому 21% важкно відповісти на це запитання, а 26% відреагували негативно. До речі, пишаються своєю національністю в основному люди віком 25 й 45—47 років. Такий солідний розрив керівник департаменту соціальних досліджень Інституту ім. Горшеніна Володимир Попович пояснив тим, що представники старшого покоління переважно пам’ятають, що таке стабільність і Радянський Союз (53% опитаних вважають, що разом із розколом Союзу втратили стабільність і впевненість у завтрашньому дні). «Проте в будь-якому випадку можна прогнозувати, що ривок свідомості населення відбудеться приблизно через 10—15 років», — зауважує соціолог.
Ситуація ускладнюється ще й іншими чинниками. Таким, як, наприклад, вступ України до Євросоюзу й НАТО. Соціологи вважають, що зараз відносини сходу й заходу нашої країни складаються через призму відносин із Росією. До речі, більшість респондентів (34%) вважає, що вступ до НАТО призведе до погіршення у відносинах із сусідом. А, отже, піднімуться ціни на газ і нафту.
Соціологи зазначають, що українці не досить чітко уявляють, куди лідери ведуть країну. Так, на запитання «Чим для вас є НАТО?» кожному четвертому було складно відповісти, 27% сказали, що цей військовий блок — противага Росії, ще 25% упевнені, що це міжнародна військова організація, яка піклується про захист країн-учасниць від озброєних нападів.
Такі ж мізерні уявлення в українців і про Євросоюз. Трохи менше третини опитаних сказали, що вступ України до цієї організації дасть їм можливість вільно пересуватися територією Європи, 24% зазначили, що очікують лише підвищення цін на енергоносії, 23% — на продукти. І лише п’ята частина респондентів вважають, що вступ до Євросоюзу сприятиме поліпшенню життєвого рівня населення країни, захисту прав і свобод громадян.
Цікаво, що рівень законослухняності українців відрізняється зовсім не у відповідності до регіональних показників. «Усе визначає рівень матеріального достатку. Тобто, чим краще забезпечені люди, тим менше вони вважають, що потрібно дотримуватися законів, які діють в Україні. Виходить, що бідні слухняні, тому вони, власне, й бідні», — підсумував Володимир Попович.
