Уже на першому етапі - в ході обговорення в парламенті питання про порушення процедури імпічменту - спливе чимало інших гріхів Л. Кучми: і невиконання Закону про місцеве самоврядування, і блокування Закону про вибори, і соціальне законодавство тощо - для кожної фракції своє наболіле.
Чи можливо довести процедуру імпічменту до переможного кінця - усунення від влади Леоніда Кучми? Конституція передбачає чотириступеневий процес, де кожний черговий рівень дається з дедалі більшими зусиллями. Перший етап: ухвала парламенту про початок процедури імпічменту (226 голосів) і створення спеціальної тимчасової слідчої комісії. Другий етап: парламент ухвалює рішення про обвинувачення Президента на основі висновків спеціальної комісії (понад 300 голосів); третій етап: підтвердження ухвали парламенту Конституційним і Верховним судами. І, нарешті, четвертий етап: ухвала про усунення Президента (не менше як 338 голосів). Зрозуміло, що пройти цю процедуру повністю неможливо.
У такому випадку, чи є сенс у цій витівці? Безсумнівно. Причому найбезпосередніший для нинішніх парламентаріїв, принаймні для тих із них, хто в недалекому майбутньому збирається стати кандидатом у депутати нового парламенту. На багатьох із них горить нині тавро "поплічник злочинної влади". Передусім, це стосується Руху і "правоцентристів", котрі своєю "конструктивною опозицією" зумовили політичні перемоги Президента. У них нема жодного іншого способу "відхреститися" від команди Кучми, окрім такого ж конструктивного схвалення імпічменту. Тут є одна істотна тонкість. Механізм "відхрещування" може спрацювати лише в тому випадку, якщо перший етап буде благополучно пройдений: парламент схвалить початок процедури імпічменту, слідча комісія буде сформована і розпочне працювати. Якщо ж ідея імпічменту буде похована "в зародку", то це стане лише чудовим мотивом для подальшого приниження Верховної Ради і народних депутатів.
Імовірно, саме в цьому напрямку й розпочне тепер працювати адміністрація Президента. Метод освоєно давно: індивідуальна робота з парламентаріями.
ДУМКИ
Кореспондент "Дня" В'ячеслав ЯКУБЕНКО звернувся до народних депутатів з проханням прокомментувати рішення комітету з питань правової політики та судово-правової реформи.
Іван БІЛАС (група "Реформи", заступник голови комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією):
- У них поїхала стріха. Це не красить членів цього комітету, то лише їхні амбіції напередодні виборів. Чи це не є допомога лівим здійснити конституційний переворот? А Симоненко однозначно виконує завдання, що розробляються відповідними інститутами в Москві. Всі винуваті в сьогоднішній ситуації, і ми не священні корови.
Справа Президента: підписувати закон чи ні. Верховна Рада - це що, істина в останній інстанції? В адміністрації Президента теж є юристи. Чому такі великі похибки в прийнятих парламентом законах, якщо на нас працює цілий інститут законодавства, секретаріат постійно розростається? Приймаються рішення, вигідні перманентній політичній більшості у Верховній Раді.
Михайло РАТУШНИЙ (позафракційний, Конгрес українських націоналістів):
- Сміх... Імпічмент використовується, коли є солідні, серйозні підстави. Емоційні, кон'юнктурні міркування для імпічменту не годяться. Рішення моїх колег - то їхня думка. Це буря в склянці води. Робиться все, щоб відвернути увагу, звести все до боротьби комуністів з капіталістами. Видовище в нас уже є, а хліба нема.
Сергій КИРИЧЕНКО (група "Соціально-ринковий вибір", ХДПУ):
- Є формальні підстави для порушення питання про імпічмент Президенту. Проте поспіх навколо цього свідчить: членів комітету не задовольнили зміни в складі уряду. Кістяк цього комітету, що ініціював таке рішення: Володимир Стретович, Віктор Шишкін, Василь Костицький - кандидати юридичних наук, відомі як політичні авантюристи. Стретович хоче зробити собі імідж якогось героя, крутого хлопця. Надходить інформація, що були в них такі прикидки: на нових виборах дуже радикально виборювати посади в парламенті і навіть організувати вибори свого кандидата на посаду Президента. Ці люди крім себе нікого не представляють.
Михайло ПАВЛОВСЬКИЙ (група "Конституційний центр", голова комітету з питань ядерної політики та ядерної безпеки):
- Дійсно, радники Президента трошки перестаралися, продовжують тенденцію на протиставлення гілок влади. Ми не повинні копіювати Росію, де питання із площини економіки переходить у площину боротьби за владу. Треба боротися не одна сторона проти іншої, а за спільну мету - економічне відродження України.
В`ячеслав ЧОРНОВІЛ (голова фракції НРУ):
- Це добрий спосіб психологічного тиску на Президента, щоб він все ж підписав закон про місцеві державні адміністрації. З точки зору імпічменту це безперспективно, процедура абсолютно нереальна. Малореально навіть введення цього питання в порядок денний, що було б для Президента дуже прикро. Будуть мобілізовані всі сили. Треба було подумати, чи буде від того пропагандистський виграш чи програш, адже питання завалять. Просто вдала чи не дуже вдала спроба налякати Президента, змусити його рахуватися з Конституцією.
-А він може злякатися?
-Нє-а.
