Чотири роки тому в автокатастрофі на Бориспільській трасі загинув В’ячеслав Чорновіл. Учора вранці на Байковому цвинтарі, де поховано лідера Народного руху України, відбулася панахида. Після неї рідні, друзі та колеги небіжчика попрямували на місце загибелі В’ячеслава Максимовича, де пройшов мітинг-реквієм. Серед заходів, присвячених пам’яті В. Чорновола, було заплановано також громадські слухання на тему «Роль В’ячеслава Чорновола в становленні української державності».
«За ним ішли, оскільки вірили, що не зломиться, не відступить, рішуче просуватиметься до мети. Він був безстрашним, його не лякали ні можливі переслідування, ні арешти, ні репресії. Обрав дорогу, і вже не було місця для якихось компромісів», — згадує дружина В’ячеслава Чорновола Атена Пашко (на фото) (www.glavred.info). Зараз пані Атена продовжує справу «свого Славка»: зустрічається з колегами чоловіка, очолює його фонд (Міжнародний фонд В’ячеслава Чорновола. — Ред. ), готує до видання роботи В’ячеслава Максимовича (на сьогодні вийшов перший том майбутнього десятитомника, який називається «Літературознавство. Критика. Журналістика»). А. Пашко розповідає, що зараз в Україні є лише три пам’ятники В. Чорноволу: в Києві — на могилі, у Львові — біля будівлі обласної ради і в Золочеві, неподалік від Львова. «Наприкінці 80-х Славко їздив до Вільнюса на з’їзд незалежних журналістів, — розповідає пані Атена історію останнього пам’ятника, — і коли повертався, його зняли з літака, завезли до Золочева й ув’язнили на десять діб. Мешканці Золочева пишаються тим, що В’ячеслав Чорновіл був і в їхньому місті, шанують його пам’ять».
