Однак табу на виставу Віктюка довго не протрималось: після втручання голови Львівської облдержадміністрації Мирона Янківа заборону на її показ відмінили. Проте, ще до того знайшлись у Львові люди, які схвально відгукнулись на злополучний вердикт чиновників від культури. Наприклад, міський голова Львова Любомир Буняк зауважив, що комісія з питань концертно-гастрольної діяльності, яка заборонила показ вистави Романа Віктюка, «прийняла дуже мудре рішення». За словами мера, «це прекрасно, що Роману Віктюку заборонили ставити п’єсу у Львівському оперному театрі. Як громадянин, я схвалюю це — там немає жодного мистецтва» (дивна логіка, бо особисте мерове вальсування на «королівському аутрі», як дотепно назвали у Львові Великий королівський бал в оперному театрі за участю принца Орлеанського, видається Буняку ділом світським, цілком зрозумілим і пристойним, а щодо Віктюка — то зась йому і «не пущать»). Тоді міський голова і гадки не мав, що згодом губернатор Львівщини скасує «мудре рішення» комісії.
Прикро констатувати, але у зв’язку із скандалом довкола нової роботи Віктюка, Львів, схоже, знову «прославився» на цілий божий світ. Як і тоді, коли декілька років тому у місті унсовці спалювали національні прапори Росії, Польщі та Румунії. Цей шабаш обійшов майже не усі провідні світові телеканали. Пригадується, після тої злозвісної акції офіційно відвідати Львів відмовився ще один колишній львів’янин, лідер російського «Яблука» Григорій Явлінський. Доречно, мабуть, згадати і про те, як непривітно колись зустрічали у Львові пікетом біля театру ім. Марії Заньковецької, акторський дует у складі Богдана Ступки та Лії Ахеджакової. А згодом ледь не пустили на сцену Львівської опери популярного співака Валерія Меладзе. І лише після того, як він погодився покласти квіти на могилу Володимира Івасюка та до підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченкові, зробити грошову пожертву на музей Соломії Крушельницької та заспівати «Червону руту», на його концерт чиновники дали «добро». Проте через деякий час відмовили у виступі в оперному театрі Олександру Пономарьову. Все це мотивувалось тим, що, мовляв, Львівська опера — храм мистецтв, а у храмі не личить легковажити далекими від справжнього мистецтва речами. Більше того, на цей рахунок тодішня президія Львівської обласної ради навіть прийняла спеціальну ухвалу: кого слід пускати на сцену оперного театру, а кому належить давати відкоша. Можливо, не останню роль у злополучному рішенні згаданої комісії відіграла саме ця ухвала, адже ніхто її до цього часу не відмінив.
Що стосується нинішнього трафунку, то він, схоже, отримав надзвичайно великий негативний резонанс. Як стверджує сам Роман Віктюк, до нього телефонували від посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна, пропонуючи допомогу. Телефонували також, за його словами, й інші колишні львів’яни Юрій Башмет та Григорій Явлінський — не вірили, що таке могло статися у Львові. А про рішення львівського губернатора, продовжує пан Віктюк, його повідомив радник голови Львівської облдержадміністрації з міжнародних питань Тарас Возняк: він передав вибачення пана Янківа у зв’язку з усім цим скандалом.
«Наша розмова відбулась у дусі порозуміння, — розповідає пан Возняк. — До речі, з’ясувалось, що реєстрація комісії з питань концертно-гастрольної діяльності була здійснена з порушенням чинного законодавства. Відбувся юридичний нонсенс: її утворило обласне управління культури з подачі Львівської обласної ради. Однак остання може лише рекомендувати голові облдержадміністрації прийняти те чи інше рішення. То ж ця комісія не є легітимною...»
Звичайно, всіх тепер цікавить, .чи приїде знаменитий режисер до рідного міста? Бо, коли довідався про заборону на показ своєї вистави у Львові, то побожився, що більше його нога сюди не ступатиме. Чи відбудеться вистава Віктюка у Львівській опері, вирішуватимуть організатори гастролей та адміністрація театру. Мирон Янків, наприклад, рекомендував керівництву оперного театру врегулювати питання гастролей театру Романа Віктюка у Львові. Сам же режисер повідомив, що приїде до Львові, але за однієї умови. «Нехай відремонтують дах у будинку номер 7 на площі Галицькій, — заявив він. — Там живуть усі мої родичі. Вже багато років і вони, і я не можемо цього зробити. Відремонтують — приїду». Цікаво, як поставиться до цього своєрідного ультиматуму Любомир Буняк? Якщо вірити його запевненням, то мер добре розуміється на мистецтві, бо «свого часу самотужки освоїв музичну грамоту та гру на баяні й мандоліні». То може й на покрівельній справі він знається?
