Міністр оборони Олександр Кузьмук заявив, що в Збройні Сили не будуть надходити вказівки відносно того, за яку політичну партію слід голосувати особовому складу війська під час виборів до парламенту України. Водночас міністр сказав кореспондентові "Дня", що особисто він не буде боротись за мандат депутата.
Але генерал зацікавлений у тому, щоб до нового складу Верховної Ради було обрано якомога більше депутатів-військових. Щоправда, за умови, якщо ці люди є справжніми патріотами армії.
Підвищена увага до патріотичних якостей військових кандидатів у депутати не випадкова. За останні два роки оборонні витрати скоротилися на 20 відсотків, армія отримує гроші лише на харчі та платню, яких і на це бракує. Соціальні пільги людей у погонах періодично опиняються перед загрозою скасування, а законодавчі акти військової сфери змінюються часом всупереч інтересам Міноборони. Депутати-військові в нинішньому складі парламенту не спромоглися перешкодити цим негараздам, що викликає роздратування керівництва оборонного відомства. "Мовчали - штани протирали. А тепер всі вони згадали, що військові. Бо одним треба ще раз балотуватись, а іншим - "вибивати" посаду вже в Збройних Силах", - заявив Олександр Кузьмук.
Нині Міноборони підготувало для розгляду в парламенті 42 законопроекти. Без власного ефективно діючого лобі в парламенті Міноборони не може розраховувати на швидке ухвалення пакету оборонних законів. Отже, як стверджує Олександр Кузьмук, це й буде першочерговою справою депутатів-патріотів у погонах.
Теоретично у військового керівництва є шанс переконати армію, де бракує телевізорів і на сто чоловік припадає лише одна передплачена газета, зважити на дух корпоративності й підтримати на виборах висуванців із власного середовища. Проте варто зважити на те, що Закон про вибори в Україні є досить лояльним, і, на відміну від Росії, дозволяє кандидатам у депутати та їхнім довіреним особам від партій відвідувати військові частини, зустрічатись там із виборцями, розповсюджувати друковані "агітки". Зрозуміло, що буде використовуватись увесь арсенал засобів, аби заручитись підтримкою електорату в погонах. І ще невідомо, чи багато коштує відчуття корпоративності в нашій армії. До того ж не варто забувати: політична боротьба в Україні вже давно перестала бути справою дилетантів, за владу воюють професіонали. Військові до цих професіоналів не належать.
