Згідно зі статистикою, оприлюдненою вчора на нараді Міськадміністрації з проблеми утримання тварин у місті, за шість місяців нинішнього року по допомогу звернулося 934 киянина, вкушених бездомними тваринами. Що на 25% менше, ніж за аналогічний період минулого року. Однак спостерігається збільшення кількості укусів домашніми тваринами (на 5,8%). Більш за те, домашні лідирують у цих даних з великим відривом — на їхній совісті 2843 потерпілих.
Ситуацію з тваринами «без певного місця проживання» намагаються контролювати. За словами директора центру «Тварини в місті» Ніни Самофалової, ця організація провела «рейдів з регуляції чисельності» бездомних більше, ніж було заплановано, внаслідок чого було відловлено понад 17 тис. бродячих тварин. Їхній долі, звичайно, не позаздриш — бідолах чекає вимушена евтаназія і санветутильзавод. Адже за чий рахунок їх утримувати? — ставить риторичне запитання Н. Самофалова. І тут же нагадує, що подібна практика поширена в усьому світі — центр запитував про це у Всесвітньої організації захисту тварин і, за її словами, отримав ствердну відповідь. Інша річ, що наші методи «евтаназії» ВОЗТ вважає негуманними — процес має бути максимально швидким (щоб тварина навіть не встигла усвідомити, що відправляється в небуття) й безпечним для людини. Щоправда, тут виникає, якщо вірити директору центру, невеликий парадокс. Убивання уколом, як це робиться у нас, призводить до того, що між ін’єкцією і летальним кінцем минає дуже багато часу, вважають західні фахівці. Проте в багатьох країнах застосовується метод, який гуманним можна назвати з ще більшою натяжкою — електрика.
«Представники громадськості звинувачують нас у жорстокості. Однак часто любов до бездомної тварини у деяких жалісливих громадян закінчується підгодовуванням. Відповідальність за можливі укуси й поширення хвороб не хоче брати на себе ніхто», — нарікає Н. Самофалова. За її словами, правила не забороняють утримувати дворняг: потрібно тільки зібрати письмову згоду з усіх жителів будинку, зареєструвати тварину, зробити їй щеплення та стерилізувати — тоді й сумна дискусія з приводу кращого засобу вбивання перестане бути актуальною. До речі, зареєстрованих дворняг (які мають при цьому номерний жетон) фахівці з відлову вже не чіпатимуть. А от повертати з центру вже доведеться за 47—50 грн. — така вартість відлову та реєстрації (для пенсіонерів передбачена «знижка» — мінус 37 грн. за відлов). Центр пропонує зобов’язати займатися стерилізацією райони, в чому, за словами Н. Самофалової, зараз виявляють активність далеко не всі райадміністрації. Заступник голови КГГА Валерій Бідний пообіцяв закласти до бюджету міста кошти на безкоштовний пункт стерилізації. Щоправда, станеться «закладка» не раніше 2003 року, з обговоренням «свіжого» бюджету.
Не останню роль у збільшенні чисельності вуличних «метисів» грають домашні тварини. Вони ж мало сприяють санітарній і епідеміологічній ситуації в місті (почастішали випадки захворювання на сказ і лептоспіроз), не кажучи вже про зростаючу чисельність укушених громадян. А все тому, що господарі не дотримуються правил утримання тварин — не реєструють (за оцінками, внесено в реєстр не більше ніж половина «проживаючих» у місті тварин), вигулюють без повідка, не привчені прибирати субстракти тварин. Про це на нараді говорили багато й довго й у кінцевому результаті ніякого висновку не дійшли. Лише центру «Тварини в місті» дали пораду конструктивну: зробити прозорішою його роботу й менш складним пропускний режим — громадськість вважає, що на території центру відбуваються не дуже гуманні речі.
Та й надто вже багатошарове коло проблем. Розповсюджувати, як пропонує президент громадської організації «Жива планета» Світлана Берзіна, пакетики для субстрактів через ЖЕКи? Смішно — з урахуванням того, що останні далеко не завжди виявляють активність навіть у питаннях реєстрації проживаючих на підконтрольній території домашніх тварин. Страхувати собак з підвищеною агресивністю, що було не так давно запропоновано Кабміном? Чи підвищить свідомість неврівноважених господарів необхідність заплатити страховий внесок у розмірі 17 грн.? Зобов’язати дільничних контролювати правила утримання й складати протоколи на недбалих? Практика показує, що за поточні півроку штрафів (на «колосальну» суму в 411 грн.) було «аж» шістнадцять.
«Благу звістку» для любителів тварин приніс лише головний фахівець управління комунального, готельного господарства й туризму Микола Семенцов. Блага вона, щоправда, в дуже специфічному значенні — за планами, наступного року в одній iз промзон Троєщини почне працювати кладовище для тварин. З багатим переліком послуг — могильниками, крематорієм і колумбарієм, майданчиком для розсіяння праху при колективній кремації, із зручним в’їздом і стоянкою для машин. Вартість послуг поки не називають — обіцяють, що «зашкалювати» не буде. На сам проект виділено вже близько 680 тис. грн.
ДО РЕЧІ
Не встигли кінологи та собаківники обговорити нову постанову Кабінету Міністрів, що визначає 88 порід собак, власники яких повинні застрахувати свою відповідальність за вихованців, як буквально через декілька днів стало відомо, що документ відправлено на доробку. Нагадаємо, що суть його полягала в тому, що власники собак (головним чином бійцівських і службових) були зобов’язані нести матеріальну відповідальність за збитки, завдані їхніми собаками третім особам. Документом також встановлено розміри страхових сум, у межах яких страхувальники повинні здійснити виплату третій особі або третім особам після виникнення страхового випадку. Розміри цих сум: 11 тис. грн. — у разі відшкодування спадкоємцям особи, померлої внаслідок агресивних і/або непередбачених дій собаки; 8,25 тис. грн., 5,5 тис. грн. і 2,75 тис. грн. — у разі призначення потерпілій фізичній особі I, II або III групи інвалідності; 20 грн. — за кожний день непрацездатності потерпілої фізособи, розладу здоров’я в дитини (але не більше ніж 2,5 тис. грн.).
Прокоментувати ситуацію «День» попросив Світлану Сергіївну Шевченко, віце-президента Кінологічної спілки України, міжнародного експерта.
За її словами, визначення саме цих 88 порід — абсурдне. «Взяти найбільших собак і постановити, що вони небезпечні, — це дилетантство. Собак, відпочатку небезпечних для людини, не існує. Є небезпечні люди, які не можуть їх виховати належним чином».
Але разом із тим кінологи України не заперечують, що документ, що певним чином регламентує взаємини людини та собаки, потрібен. Адже, напевно, кожен iз нас хоча б раз почувався незатишно, заходячи в рідний двір або прогулюючись парком і бачачи бігаючих без намордників величезних псів. «Заспокойтеся, він не кусається». — «Я не кусаюся?» — здивувався Шарик». Напевно, ці булгаківські рядки як найкраще ілюструють психологію собак. І ще не факт, що добродушний домашній улюбленець поведеться адекватно з незнайомими людьми. Адже в собак, як і в нас з вами, бувають перепади настрою, страх, агресія. На них дуже впливають зовнішні подразники, такі, як запах алкоголю, якого вони терпіти не можуть. Взагалі, робити щось треба. Але ця постанова, на думку Світлани Сергіївни, суперечить різним законодавчим актам України — від Конституції до Закону про громадські організації. Та й просто, вважає кінолог, некоректна постановка питання. «Напевно, люди, які ухвалювали закон, пішли шляхом автодорожних правил, де винуватець ДТП несе матеріальну відповідальність за аварію». Немає механізму, що убезпечить людину від укусу. І його розробка — на даний момент найголовніше, вважає Світлана Шевченко. Можна скільки завгодно штрафувати недбалих собачників, але від цього укуси не стануть менш болючими, а шлях через парк — менш безпечним. Щоб не виникало таких проблем, треба підіймати культурний рівень суспільства, набиратися досвіду західних країн, які цю проблему розв’язують більш-менш вдало.
