Судячи з усього, будівля київської міськадміністрації у більшої половини киян природним шляхом перетворюється на місце викиду агресії, що накопичилася відносно влади. Природним — тому, що останнім часом найбільше претензій у киян саме до мешканців будівлі на Хрещатику, 36. Не минуло й тижня після того, як тут свідомі городяни відстоювали право самим вирішувати, як виглядатиме центр столиці, як уже дозріла ще більш насущна проблема — проїзд у громадському транспорті.
Учора під стінами мерії у, м’яко скажемо, різких висловах і з властивою мітингуючим гіперемоційністю столичну владу звинувачували «у злочинній діяльності, яка перетворює і без того небагатих людей, які користуються громадським транспортом, на жебраків». Організація «Громадський контроль», котра ініціювала цю акцію, зголосилася зібрати підписи незгодних з новою ціновою політикою і, крім цього, сформувати громадську раду, яка б постановила, треба чи не треба підвищувати зараз ціни на проїзд у міському транспорті.
Щоправда, простим бажанням побути серед людей і зайвий раз «облити брудом» міську владу дану акцію назвати важко. Людмила Чекарьова зі сльозами на очах сказала, що просто вмирає. Її зарплати вистачає тільки на квартплату і щоб купити хоч шматок хліба і зрідка побалувати себе яблучком, їй доводиться збирати пляшки. Хоч для колишнього співробітника обчислювального центру і принизливо стояти й чекати, коли тара звільниться, однак в іншому випадку доведеться сідати на дієту. Розповіла про своє життя й викладач музичної школи Ірина Маломидова. Маючи за плечима 25-річний стаж роботи, зараз вона отримує 170 гривень. «Невже нам не потрібна класична музика і фахівці у цій галузі? — говорить вона. — Я не проти підвищення, але зарплати ж повинні бути хоч би на рівні прожиткового мінімуму». До речі, не одна Ірина Маломидова представляла столичну інтелігенцію. З плакатом під стінами міськадміністрації стояв і доктор біологічних наук, науковий співробітник Iнституту мікробіології НАНУ Володимир Майський. Він сказав, що не розуміє пасивності нашого народу, який не вірить у те, що свої права все ж реально відстояти.
Під шумок сюди не проминули прийти і представники різних партій, які спробували перетворити акцію невдоволення громадськості на черговий мітинг. УНА-УНСОвці, розмахуючи прапорами, кричали, що 9 серпня організують цілодобову акцію протесту під мерією. А Київський міськком КПУ і зовсім не бажає, щоб міська влада так довго існувала без звичного для них антуражу біля входу — пікетів. Вони пропонують розпочати протест уже 5 числа і не залишати свій пост доти, поки «київська влада відмовиться від потворної практики необгрунтованого підвищення цін».
Щоправда, стверджувати, що підвищення тарифів на проїзд у денний час до 75 копійок — у наземному транспорті, і до 1 гривні — у метрополітені, і на поверхні вночі невиправдане, також не можна. Даючи раніше прес-конференцію з цього приводу, заступник голови міськадміністрації Іван Салій повідомив, що в іншому випадку під питанням була б безпека пасажирів. 91,5% автобусів «Ікарус» підлягають списанню, у той час як вони становлять 37,7% загального автобусного парку. Половині трамваїв також час на заслужений відпочинок — їм уже більше 18 років. Вимагають заміни 154 вагони метро, а 20 кілометрів рейок — капітального ремонту.
Зрозуміло, що внутрішні транспортні проблеми менше всього турбують городян. Вони думають про те, як, добираючись на роботу й додому і віддаючи гроші на квартплату, їм задовольнити властиву всьому живому потребу в їжі...
