Чи може бюджет бути соціальним, якщо реальний, а не офiцiйно зареєстрований рiвень безробiття збільшиться до 7 мільйонів осiб?
Обов’язкова реакція на щорічне послання Президента до Верховної Ради України, в якому він особливо відзначив необхідність суттєвого посилення соціальної спрямованості ринкових реформ, не примусила на себе довго чекати. І в суботу в Українському домі відбулося розширене засідання колегії Міністерства праці й соціальної політики, метою якого, за словами міністра Івана Саханя, мало стати визначення «що, коли й яким чином» робитиме виконавча влада всіх рівнів для впровадження заявлених Президентом перетворень. У залі сиділо близько 300 представників регіонів, які мають безпосереднє відношення до соціальної політики на місцях. А президія, запізнившись на півгодини, вражала кількісним складом високопоставлених «солдатів соціального фронту» (за метафорикою В. Ющенка) в особі представників згаданого міністерства, адміністрації Президента і Кабміну, народних депутатів і прем’єр-міністра, виступ якого, на чимале засмучення тележурналістів, було заплановано наприкінці заходу.
Чекати сенсаційних заяв щодо негайного поліпшення тяжкого стану наших співгромадян після таких серйозних зборів якось не доводилося, але почути реальні показники цієї бідності, коли вже від неї державні мужі цього разу вирішили не відмахуватися, дуже хотілося. І треба визнати, дещо довелося дiзнатися. Доповідь Івана Саханя про наболілі проблеми пересічного громадянина рясніла цифрами заборгованості по зарплатах, пенсіях і соціальних виплатах, що вселяють повагу до терпіння народу, і загальна сума яких наближається до 10 млрд. грн. А констатація очікуваного в 2000 роцi зростання кількості безробітних до 7 млн. осіб (з урахуванням оцiнок прихованого безробiття. — Авт. ) ставила під сумнів «особливий сенс», якого в зв’язку з цим набувала «вимога Президента про створення протягом 5 років (!) 1 млн. робочих місць». Хотілося б почути, чи багато чиновників поповнять могутні лави безробітних, якщо горезвісний мільйон місць створити не вдасться.
Грубо кажучи, темою засідання було, як в умовах нових бюджетних правил не дати 30% населення України, якi, за словами доктора економічних наук Елли Лібанової, є реально бідними, просто померти з голоду. Серед реальних кроків, які необхідно буде зробити для цього, міністр праці й соціальної політики назвав ті, що заявлялися й раніше, — впровадження погодинної оплати праці, механізму індексації прибутків, ліквідацію всієї заборгованості, а також порівняно нові — збільшення мінімальної заробітної плати до 118 грн. на місяць з липня цього року, впровадження трирівневої пенсійної системи, поглиблення адресності соціальної допомоги й посилення держконтролю практично в усіх сферах соціальної політики. Пізніше, реагуючи на виступи колег із регіонів і народних депутатів, міністр був емоційним та інколи досить різким, розвіюючи тим самим трохи сонну атмосферу невиразної звітності й припущення журналістів про те, що виступаючих, як зазвичай, ніхто не слухає.
...А на завершення був проникливий виступ прем’єр-міністра, що відрізнявся від попередніх поетичністю й деякою спонтанністю. В кращих традиціях спілкування за Дейлом Карнегі, Віктор Ющенко почав із запевнення присутніх у повазі й довірі, поступово підкидаючи докори в бездіяльності і безсистемності. Зі смутком у голосі лаяв він І. Саханя — «людину, краще за яку на цій посаді» прем’єр просто не бачить: мовляв, де ж ваш план, Іване Яковичу?
Своїми планами В. Ющенко ділиться не став, але пообіцяв, що 2000 року Україна матиме «економіку зростання», яка не завадить виплатити пенсіонерам усі пенсії, тому що діючий бюджет, передусім, є «соціальним». Мовляв, треба підлікувати «глибоку ерозію соціальної ідеології» й пам’ятати про інвалідів, а також ні в якому разі не розпускати чутки про те, що «цей уряд проти пільг».
А ніхто нічого і не говорить, Вікторе Андрійовичу. Ми просто хочемо, щоб у нашій державі всім було добре — і міністрам, і підприємцям, і вчителям, і робітникам, і селянам. Тим більше, що, за вашими словами, все складається так «унікально» — і позиція Президента, і політична ситуація в парламенті, і вчасно прийнятий бездефіцитний бюджет, і «армія солдатів соціального фронту» — цілих 180 тисяч чоловік...
