Посеред дня 27 квітня 2012 року в центрі міста вибухнули чотири бомби, закладені в урни. Від ударної хвилі й бетонних осколків поранення і травми отримали три десятки осіб. Упродовж цілого місяця мільйонний мегаполіс жив у тривожному очікуванні нового лиха, оскільки невідомі терористи продовжували гуляти на свободі. Тільки 1 червня Генеральний прокурор України, міністр внутрішніх справ і голова СБУ на спільній прес-конференції в Дніпропетровську оголосили про те, впіймали чотирьох місцевих жителів, які вимагали у держави 4,5 млн доларів. Судовий процес над ними розпочався минулої осені і триває досі. Представники обвинувачення і захисники прогнозують, що через велику кількість свідків і потерпілих, а також безліч томів кримінальної справи слухання може затягнутися до кінця поточного року. Тим часом життя городян повертається у звичне русло, хоча наслідки найбільшого в історії України теракту нагадуватимуть про себе ще довго.
Свідченням того є реакція дніпропетровців на теракт, нещодавно влаштований в американському Бостоні. Після вибухів, розповідає головлікар обласної лікарні ім. Мечникова Сергій РИЖЕНКО, почастішали випадки звернень громадян щодо тривожних і стресових станів, пов'язаних зі страхом повторення терактів у Дніпропетровську. У зв'язку з цим у лікарні вимушені були відкрити «гарячу» телефонну лінію, за допомогою якої досвідчені психологи готові надати городянам кваліфіковану допомогу.
Утім, потерпілі страждають не лише від неврозів. 63-річний працівник «Укрпошти» Валерій Рудковський, який під час вибуху постраждав найбільше і втратив ліву руку, наразі освоюється з новою рукою і вже може виконувати нею прості операції. «Валерій Рудковський постраждав найбільше за всіх, але, на відміну від інших, не піддався паніці. Нещодавно його оснастили діелектричним протезом вартістю понад 200 тис. гривень, – розповів головлікар Сергій Риженко. – Постраждалий перебуває у нормальному психологічному стані, не відчуває депресії і продовжує працювати завідувачем виробничо-вимірювальної лабораторії ДП «Укрпошта». За прогнозами медиків, повністю оволодіти штучною рукою Валерій зможе приблизно через рік. «Я вважаю, що в будь-якій ситуації треба проявляти силу волі. Інакше це буде не життя, а існування. Але в цілому наш народ не з боязливих. Щодня я ходжу повз дитячий садок, довкола якого по периметру стоять бетонні урни. Я вже не боюся, мені не страшно. Після того, що сталося, залишилася тільки злість. Але я житиму і не збираюся ховатись», – повідомив постраждалий. Валерій подав позов на відшкодування морального збитку на суму 400 тисяч гривень. Проте, за його словами, він «не доторкнеться до цих грошей». «Раз суспільство витратило на мене ці гроші – я їх поверну суспільству. Або перерахую їх на рахунок Держказначейства, або допоможу людині, яка опинилась у ситуації, подібній до моєї», – заявив він. Пробачати тих, хто влаштував вибухи в Дніпропетровську, Валерій не збирається. Він уважно вивчив усі матеріали кримінальної справи «дніпропетровських терористів» і вважає, що слідство велося цілком кваліфіковано, а «під суд віддали тих, хто й повинен був там опинитись».
Проте події в Індустріальному райсуді Дніпропетровська, де відбувається процес, розвиваються не зовсім так, як передбачали правоохоронні органи. На лаві підсудних перебувають четверо молодих людей, однак, судячи з матеріалів справи, їхнє ставлення до минулорічних подій виглядає не однаково. Двоє з підсудних – викладач кафедри політології Дніпропетровського національного університету Віктор Сукачов і його товариш, комп'ютерник Віталій Федоряк, на досудовому слідстві надали свідчення зізнання. З них випливає, що задум на здійснення терактів визрів ще 2011 року. Поштовхом слугувало безгрошів'я й обурення тим, що влада України не шкодує бюджетних грошей на проведення Євро-2012, тоді як бідні і хворі громадяни не можуть отримати нормальної медичної допомоги. З цієї причини у В.Сукачова нібито померла мати, а у В.Федоряка – батько. Співучасники обговорювали, як «насолити» можновладцям, і зупинились на виготовленні саморобних вибухових пристроїв.
Як відомо, їм вдалося здійснити свої задуми, навіть отримати від влади гроші, але на цьому горе-терористи й «погоріли». За проведення спецоперації «Бій з тінню» співробітники правоохоронних органів цілком заслужено отримали нагороди, але залишилось і безліч запитань. Головне з них – чому так довго і наполегливо приховували від громадськості погрози «бомбістів»? Адже така «засекреченість» піддавала небезпеці життя простих громадян і навряд чи сприяла впійманню терористів. Та чи й шукав їх хтось серйозно, поки «грім не вдарив» рік тому? Проте ще більші запитання викликають дії правоохоронців під час визначення кола підозрюваних. Разом із В.Сукачовим і В.Федоряком на лаві підсудних опинились Лев Просвінін і Віталій Рева. Перший із них – друг дитинства і сусід В.Сукачова, другий – колишній однокурсник по університету. Цікаво, що сам В.Сукачов неодноразово підкреслював: його друзі жодного стосунку до здійснення терактів не мають. Те ж саме говорить і В.Федоряк, який заявив на процесі про те, що з Л.Просвірніним він випадково зустрічався лише пару разів, а В.Реву – вперше побачив на очній ставці. Як би там не було, представники держобвинувачення аргументи захисників вважають банальною спробою затягнути судовий процес.
Буквально напередодні річниці теракту в Дніпропетровську обласна прокуратура знову виступила із заявою про повну обґрунтованість усіх обвинувачень, які ставлять підсудним. Варто зазначити, що низка громадських і правозахисних організацій виступили на захист В.Реви і навіть намагались пікетувати будівлю суду. У зв'язку з цим справа набуває дещо несподіваного змісту, і багато хто схильний вважати, що досудове слідство було проведене небездоганно. Можливо, цю думку поділяє й влада. Цікаво, що ніхто з правоохоронців поки що не отримав премію в 2 млн гривень, про яку згадував під час відвідин Дніпропетровська Президент В.Янукович. Очевидно, що крапку в історії з «дніпропетровськими терористами» ставити надто рано.
