Учора депутати прийняли дуже важливий законопроект про державні закупівлі. Цим документом Верховна Рада скасувала обов’язкове узгодження здійснення державних закупівель в одного учасника в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі. Також Рада розширила перелік, за яким замовник може застосовувати цю процедуру.
«Якщо раніше закупівлі для потреб уряду та чиновників забезпечувалися в рамках загальних тендерних процедур, то сьогодні такі закупівлі здійснюватимуться без цих обов’язкових тендерних процедур», — пояснив «людською мовою» з парламентської трибуни Сергій Тєрьохін.
Варто зазначити, що історія цього закону доволі довга та заплутана. Закон про державні закупівлі було прийнято в першому читанні півтора місяця назад. І тоді в ньому було декілька одіозних новел. Свідомо чи несвідомо в закон було закладено багато корупційних ризиків.
Через два тижні, як це передбачено регламентом, було підготовлено проект до другого читання, який виявився ще більш скандальним. Комітет прийняв такі поправки, які перетворили поганий закон на жахливий. На щастя, громадськість відреагувала адекватно і закон загальмували на місяць.
І ось нарешті вчора був винесений зовсім новий проект закону. Доповідач регіонал Олексій Плотніков пояснив це певними переформатуваннями в комітеті економічної політики. І тому, мовляв, закон так змінився. Втім, бютівець Остап Семерак (автор альтернативного законопроекту) стверджує, що тут не обійшлося без втручання Банкової.
— Депутати, автори законодавчих ініціатив, які готували проект закону в першому варіанті до другого читання, мені пояснили, що в проект підготовки втрутився Льовочкін і поламав схему, яка була запланована урядом Азарова, оскільки цей законопроект готувався Кабінетом Міністрів. У вівторок був винесений інший закон, який ніби трошки кращий (можна похвалити за це Льовочкіна), але тим не менше драконівські норми там все одно залишилися, — пояснив у розмові з «Днем» депутат.
Отже, які «драконівські норми» маються на увазі? По-перше, залишилася норма, яка унеможливлює опублікування інформації про те, хто брав участь в тендерах і в заявці одного учасника. Ця документація тепер не буде розміщатися на сайті Державних закупівель. Це означає, що ми тепер не будемо знати, як витрачають державні кошти. Скажімо, декілька місяців тому суспільство дізналося, що дерев’яна лавочка в харківське метро була придбана за 69 тисяч гривень. Тепер ми цього знати не будемо. Це перший «драконівський» момент.
Другий момент: той, хто пробував конкурувати і програв, не зможе тепер оскаржити рішення в суді, бо вся ця інформація буде засекречена. Також слід зазначити, що кошторис річних державних закупівель — це приблизно 30 млрд. гривень. Тобто це більше 10 відсотків державного бюджету в рамках 2011 року. Не кажучи вже про закупівлі, які будуть здійснювати державні підприємства.
І нарешті, розширюються неконкурентні, нетендерні процедури одного учасника. Як сказано в законі, якщо виникають особливі соціально-економічні обставини, уряд може застосовувати ці процедури. Втім, у нас, мабуть, такі соціально економічні обставини виникають постійно.
