Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ, "День"
Тарасова гора, могила Шевченка - місце паломництва українців, святиня, до якої вважають за свій обов'язок припасти перші мужі країни перед великими звершеннями.
Упродовж 1997 року меморіал Шевченка в Каневі відвідало 109956 осіб.
Наш кореспондент Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ напередодні роковин Поета зустрівся з генеральним директором заповідника Ігорем Ліховим.
- Як і багато інших музеїв України перебуваємо в матеріальній скруті. Звичайно, злидні не ганьба, проте це аж ніяк не сприяє розвиткові музейної експозиції, підтримуванні її на належному науковому рівні. До того ж давно назріла потреба реконструкції приміщення музею, спорудження інженерно-адміністративного корпусу. Намагаємося заробляти самі, підторговуючи книжками, сувенірами, дещо маємо з реалізації квитків - але мушу підкреслити, за останні три роки на придбання експонатів наш музей не отримав від держави жодної копійки.
Дуже хотілося б подякувати через газету голові Нацбанку Вікторові Ющенку. Завдяки йому, музейне зібрання поповнилося Шевченкіаною сучасного маляра Івана Марчука.
Канонізація - справа ризикована. Піднесення до розряду ідола, фетишу годиться хіба що для вождів - щоб народ тремтів і боявся. Поетам - це не потрібно. Шевченка часто сприймають як такого собі діда-пастуха, до того ж, чимось невдоволеного. А Шевченко, між іншим, був вельми елегантним чоловіком, слідкував за своєю зовнішністю, полюбляв французькі костюми - франт, та й годі. А його талант (поет, маляр, археолог, філософ), а його унікальна освіченість (уявляєте: перебуваючи на засланні, допоміг казахам розвідати поклади корисних копалин), а його вміння бути душею будь-якого інтелектуального зібрання чи вишуканої мистецької вечірки...
За своєю філософією, за впливом на цілий народ із Шевченком може зрівнятися у світі хіба що Конфуцій.
