Унадрах Кабінету Міністрів ще обговорюється проект постанови «Про забезпечення дотримання дисципліни газопостачання і поліпшення розрахунків за використаний природний газ».
Тим часом перший віце-прем’єр Володимир Куратченко ще 1 квітня обіцяв затвердити новий порядок газопостачання 8 квітня. Невеликий збій викликано не першоквітневим жартом, а більш прозаїчною обставиною. Згадану постанову не можна було приймати до закінчення переговорів з російським «Газпромом», які проходили у Києві.
І от вони завершилися. Як повідомив «Дню» один з їхніх учасників, російська сторона домоглася, що українська держава взяла на себе борги комерційних газотрейдерів — компаній «Інтергаз», ЄЕСУ, «Сигма» й «Оріон». Віддаватиме їх «Нафтогаз України» дуже простим способом — отримуючи менше газу в оплату транзиту російського газу через Україну, тобто просто скорочуючи одну з дохідних статей державного бюджету. Зайво запитувати, хто відповість за це. Відповідати, як завжди, буде нікому, а платити доведеться всім нам. З іншого боку «Газпром» взяв до уваги повну нездатність України розплачуватися за газові борги і поточне споживання живими грошима. Оплата буде відбуватися взаємозаліками, промисловою та сільськогосподарською продукцією. Адже в Росії нині становище не з кращих і українське сало знову перетворюється на валюту...
Однак, деякі експерти вважають, що нинішня перемога — це подвійна поразка України, котра попадає в ще більшу залежність від постачання «комерційного» російського газу і одночасно стимулює Росію форсувати розв’язання питання про постачання газу в Європу в обхід України. Досить сказати про практичні кроки по здійсненню проекту «Блакитний потік» (постачання газу в Туреччину дном Чорного моря).
Водночас україно-російський компроміс, на думку експертів, в тому числі і фахівців Торгового дому «Газ України», лише розмагнітить українських газових платників, яким згадана вище постанова загрожує повним закручуванням гайок і вентилів. Мотив такий: якщо пробачили, скажімо, «Інтергазу» та ЄЕСУ, може, пробачать і мені.
Втім, така думка явно помилкова. У нас і прощають, і заохочують виключно «своїх». Прикладом цьому може послужити конкурс, який буде проводитися серед можливих постачальників товарів у Туркменистан. Який у ньому сенс? Як вважають експерти, тут все ясно: щоб не проскочив хтось «чужий».
