Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Державі кіно не потрібне?

Одесити протестують проти продажу найстарішої у Європі кіностудії
13 січня, 2010 - 00:00

11 січня у Верховній Раді був зареєстрований проект постанови «Про призупинення приватизації держпакету ЗАТ «Одеська кіностудія». Його автор — голова Верховної Ради Володимир Литвин — пропонує зупинити приватизацію кіностудії до прийняття змін у законодавство, що сприятимуть відновленню кіномистецтва. Кабінету Міністрів пропонується доручити в тримісячний термін розробити відповідний законопроект. Конкурс із продажу 50% + 1 акція підприємства повинен відбутися 1 березня, при цьому пріоритетне право викупу акцій має нинішній партнер держави — ТОВ «Нова кіностудія».

Рішення Фонду держмайна про продаж кіностудії на підприємстві саркастично називають «новорічним подарунком» — новина стала великою несподіванкою для співробітників найстаршого в країні кіновиробника саме напередодні Нового року. Про приватизацію легендарної кінокузні вони дізналися з повідомлень ЗМІ, попри те, що Фонд держмайна ухвалив рішення про приватизацію ще 17 грудня. Напередодні Нового року і відразу після нього під стінами «фабрики кіно» проходили мітинги протесту працівників підприємства.

Директор Одеської кіностудії Віктор Ноздрюхін-Заболотний не бачить нічого страшного у рішенні чиновників. «Ті 50% і 1 акція, які мала держава, були формальними, вони, звісно, були важливими, аби спостерігати за тим, що відбувається. Я гадаю, відбулася відверта розмова між акціонерами, які володіють 49,9% акцій і власниками 50,1%: або нам фінансово допомагайте, або продавайте цю частину. Зі мною ніхто не радився. Певно, держава вирішила, що 50,1% акцій їй не потрібні», — каже він.

Одеська організація Спілки кінематографістів України звернулася до керівництва країни з проханням захистити Одеську кіностудію від продажу. Кінематографісти остерігаються, що підприємство потрапить до рук людини, котра не бажає розвивати кіно в Одесі. Майбутній акціонер може просто знищити кінокузню з 90-річною історією. Наприклад, збудувати на її території житловий комплекс.

Одеська кіностудія останніми роками переживала не найкращі часи. Старожили кіностудії говорять, що повертаються 90-ті роки. «Фабрика кіно» часто простоює без діла. Як і в 90-ті, тут відключають воду та світло. Згадується таке забуте, здавалося б, назавжди словосполучення, як «затримка зарплати».

Наразі на Одеській кіностудії не знімається жоден фільм. Ба більше, Міністерство культури України не зробило жодного замовлення на стрічки вітчизняного виробництва. Зараз підприємство працює здебільшого як технічна база для російських, а часом і західних кіновиробників. До того ж, сама Одеса може слугувати чудовим фоном для якого завгодно фільму. Але працівники студії все ще плекають надію, що до 100-річного ювілею вони побачать свіжий фільм, перед початком якого з’явиться на екрані легендарний кораблик і проб’ють знамениті склянки.

Ярослав ЛУПІЙ, голова Одеського відділення Спілки кінематографістів України:

— Одеська кіностудія, судячи з усього, йде у небуття. Проблема в тому, що інвестори, які прийшли до нас чотири роки тому й організували закрите акціонерне товариство, кінематографом не займалися, вони мало працювали на благо кінематографії, своїх картин у них не було, вони частково знаходили собі партнерів. Ось це нас насторожує. Якби кіностудія знаходилася десь під Одесою, у нас би не було занепокоєння, та вона знаходиться в найдорожчому з точки зору вартості землі районі Одеси. За відремонтованим фасадом прихована картина розорення й занепаду. Персонал кіностудії, котрий не потрапив під скорочення, працює один день на тиждень, на одну п’яту ставки, техніка не оновлюється, корпуси руйнуються. За словами співробітників, навіть пожежні сходи зрізано та продано на металобрухт. Незважаючи на заяву Ноздрюхіна-Заболотного про те, що законодавчої бази для зміни цільового призначення території Одеської кіностудії немає, згідно з законом, змінити це саме цільове призначення можна за п’ять років після переходу установи у приватні руки, а саме — 2010 року. На 2010-й і призначено продаж контрольного пакету акцій».

Вадим КОСТРОМЕНКО, режисер, директор Музею кіно в Одесі:

— Усі ми розуміємо, що залишатися державним підприємством безглуздо: держава на кіно грошей не має, не мала й не матиме. Проте, по-перше, ми хочемо, аби процес приватизації проходив відкрито. А, по-друге, аби в нас лишилися гарантії того, що новий власник кіностудії вироблятиме тут саме фільми. Приватна особа не буде зацікавлена у кіновиробництві без законодавчих ініціатив із боку держави. Доки не буде прийнято програму розвитку кінематографії — нічого не почнеться. А для цього потрібно дочекатися щонайменше зміни влади.

Богдан ДИМОВСЬКИЙ, Одеса
Газета: 
Рубрика: