Такий висновок можна зробити з досліджень фахівців Центральної геофізичної обсерваторії МНС України. За інформацією начальника відділу обсерваторії Ірини Колісник, основними забруднювачами атмосфери є діоксид азоту та формальдегід.
За підсумками 2007 року найбільш забрудненими в Києві вважається центр міста (зокрема Бессарабська площа, бульвар Лесі Українки), Московська площа, район станції метро «Святошин». Відносно чистим, як і раніше, залишається Гідропарк. Як стверджує Ірина Колісник, головною причиною забрудненості повітря є велика кількість автомобілів.
Спеціалісти обсерваторії стурбовані й зростанням випадків одноразового забруднення повітря. Минулого року по діоксиду азоту було зареєстровано 14 таких випадків (на 10 більше, ніж 2006 року). Найбільш шкідливою в цьому плані виявилася Бессарабка, де неодноразово відбувалося перевищення гранично допустимих норм у кілька разів, а також Московська площа. В цілому ж показники забрудненості повітря засвідчують, що більш за все атмосфера страждає із березня по серпень. Адже саме тоді в місті зосереджується найбільша кількість автомобілів.
Що ж потрібно зробити, аби киянам та гостям міста дихалося легше? На думку заступника голови Національного екологічного центру України Юрія Урбанського, насамперед потрібно збільшувати пропускну спроможність київських автомагістралей, а пріоритет на столичних дорогах слід віддавати громадському транспорту та велосипедам.
— Адже хороший автобус, на відміну від приватних автомобілів, може за один рейс перевезти кілька десятків пасажирів. Також останнім часом у Києві зростає кількість людей, які для пересування обирають велосипед. Їх могло б бути набагато більше, якби для цього були створені певні умови. Зокрема, це стосується роботи працівників ДАІ, котрі мають ретельніше стежити за дотриманням правил вуличного руху. На мою думку, для велосипедистів мають бути створені спеціальні велодоріжки, як це зробили, приміром, у Лондоні, — розповідає Юрій Урбанський.
Як стверджує пан Юрій, аби в столиці повітря стало чистішим, міській владі потрібно подбати про те, щоб на автомагістралях для зменшення заторів існували спеціальні смуги для громадського транспорту. Частково вирішити цю проблему зможуть також трамваї, тролейбуси й наземні електропоїзди.
— Наприклад, в тому ж Лондоні можна приміським поїздом пересуватися так, як і в метро. Вважаю, що і в Києві потрібно створити для цього умови, збільшивши кількість таких потягів. Тим більше, що в місті є кільцева залізнична гілка, яка проходить через кілька районів столиці.
У свою чергу депутат Київради Олександр Пабат переконаний, що значним забруднювачем повітря в Києві є маршрутні таксі, водії яких, до того ж, часто порушують правила дорожнього руху, а отже, — створюють затори.
— Тому столичній владі необхідно подбати про збільшення громадського транспорту, передусім це стосується будівництва нових ліній метрополітену. Разом з тим весь автомобільний транспорт має проходити обов’язковий екологічний контроль. Необхідно вирішувати й питання переведення транспортних засобів на менш токсичні види енергії й палива, виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста автотранспортних підприємств, автозаправних станцій, вантажного транзитного автомобільного транспорту, обмежити в’їзд автомобільного транспорту в центр міста, — стверджує Олександр Пабат.
У Києві автотранспорт щороку викидає стільки забруднюючих речовин, стільки вся Дніпропетровська область — аби уявити масштаб небезпеки, вдається до такого порівняння столичний еколог Володимир Борейко.
— Тому на місцевому рівні потрібно розробити нормативи, які б обмежували рух транспорту. Також необхідно збільшувати кількість зелених насаджень. Натомість за останні 10 років Київ втратив понад 400 гектарів зелених насаджень, і тенденція міської влади до винищення парків та скверів триває. В Україні хоча й прийнятий закон про охорону атмосферного повітря, але разом із тим існує чимало підзаконних актів, які заважають його виконувати. Також, виходячи з цього законодавчого акту, керівникам підприємств набагато вигідніше платити штрафи, аніж будувати очисні споруди. Виходить так, що держава отримує гроші за забруднення довкілля і спрямовує їх навіть не на екологію, а в загальну скарбницю, — розповідає Володимир Борейко.
