Печенізьке поле — лівий берег Печенізького водосховища — це овіяна легендами земля, кордон Русі, Хазарії, Аланії. Тут і зараз археологи знаходять дивні свідчення скіфської й салтівської культур. Саме в цих краях протікає ріка Калка, де сталася остання битва князя Олега. Печеніги, Новий Бурлук — назви, що належать тюркським народам, які жили тут у різний час. З 1665 по 1668 рік місцевих козаків очолював відомий кошовий отаман Іван Сірко. На початку XVIII століття тут, у селі Новий Бурлук, український мандрівний філософ Г.С. Сковорода вчив дітей місцевого поміщика. Із цими краями пов’язані імена відомих художників Г. Семирадського, О. Афанасьєва-Чужбинського, Я. де Бельмена — друга поета Т. Г. Шевченка, якому він присвятив поему «Сон». А вже рукотворною окрасою цих місць стало «Печенізьке море» завдовжки 75 кілометрів, а завширшки 3 —4 кілометри. Щодо природного фонду, то на території регіонального ландшафтного парку «Печенізьке поле» (4,5 тисячі га) ботаніками відкрито близько 500 видів рослин, значна частина яких занесена до «Червоної книги України». Історична унікальність району, неповторний природний ландшафт, екологічна чистота, талановитий і життєрадісний народ Печенізького району підштовхнули до організації фестивалю, головною метою якого мало стати пробудження любові до малої Батьківщини, її історії, культури та традицій.
Гостей і учасників приїхало надзвичайно багато. Проходячи між рядами виставок-продаж виробів майстрів народних ремесел, неможливо було не помилуватися розсипом різнокольорових дерев’яних намист, браслетів, оберегів, картин, фотографій місцевого ландшафту... Симпатичний дід Василь із захватом грає на дудці-трубці, веселячи й зазиваючи покупців. «Ну, скільки я там зароблю! Для мене це більше свято, радість відчути себе українцем, порадуватися за людей», — ділиться він враженнями з «Днем». На головній сцені — справжні історичні батальні ігри. На березі водосховища спритні рибалки змагалися в приготуванні юшки. І навіть прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, яка відвідала фестиваль, оцінила кулінарні навички місцевих рибалок-кухарів і висловила свій захват національним колоритом Слобожанщини. Уже пізніше, на прес-конференції в Харкові, вона заявила, що «Печенізьке поле» — це найкраще з того, що я бачила останнім часом».
