Модною музикою з Росії Київ, що й казати, не переповнений. Не маю на увазі клоновану московську попсу у вигляді нескінченних «зайок» і «Дівчаток з плеєром». Справді модні (чи культові, якщо хочете) групи поєднують сучасний звук і непогані тексти з особливою особистою, людською чарівливістю своїх учасників. Такі поп- команди мають доволі вередливого, строгого слухача, і, незважаючи на зльоти до вершин хіт-парадів, не прагнуть ціною яких завгодно дуростей заморочити голову сонмам незрілих підлітків. Все вищесказане з повним правом можна віднести до московської групи «БИ-2», що в суботу гостювала у Києві і дала концерт у клубі «Динамо-люкс». Чарівність цього візиту насамперед у тому, що «БИ-2», на відміну від багатьох зарубіжних візитерів, знаходиться нині не на зльоті своєї слави, а, навпаки, якраз на старті дуже широкої популярності. Їхній альбом «БИ-2» (в Україні його видано компанією «Нова-рекордз»), який зібрав найкращі на сьогодні пісні, буквально днями надійшов у продаж. Їхні пісні ще нечасто, але регулярно крутять по радіо. Одним словом, винятково свіжий продукт, не втомлені ще від самих себе і своєї справи обдаровані люди.
Москвичами їх — принаймні багаторічних лідерів групи — Леву і Шуру — можна назвати лише з дуже великою натяжкою. На прес-конференції (дають вони їх, до речі, неохоче, так що київським журналістам якоюсь мірою поталанило) обидва «БИ» активно відхрещувалися від свого раннього минулого. Починали вони в Білорусі, в 1980-ті роки, під час пріснопам’ятної перебудовної рок-революції. Певна річ, грали панк-рок, влаштовували на сцені дикі витівки, «товаришували» з міліцією і брали участь у театральних постановках п’єс Йонеско і Беккета. Гадаємо, без цього бойового досвіду Шурі й Леві навряд чи вдалося б зберегти прекрасні музичні кондиції, та й просто вижити в подальших мандрівках, що закидали їх то в Ізраїль, то в Австралію. З кожної своєї напівеміграції вони вийшли наповненими найрізноманітнішим і музичним, і життєвим досвідом. Зрештою кількість зусиль почала переходити в якість. Вже в Австралії записано два досить пристойних альбоми, які з різних причин так і не побачили світ. Ера стабільності настала минулого року, з остаточним (на даний момент) поверненням до Москви. Тут уже були і резонансні виступи на фестивалях «Нашестя» і «Максидром», і участь у фільмі Олександра Балабанова «Брат-2». Про групу заговорили. Фактично вони ще не зірки, але й не невідомий ансамбль, що мандрує в пошуках свого місця.
На прес-конференції в «Динамо-люксі» вся команда була досить скромною і небагатослівною. Концерт же почався після опівночі. Ті, хто зумів його дочекатися, могли повною мірою оцінити ту помітну музичну манеру, в якій грає «БИ – 2». Ця музика увібрала в себе різні стилі, поєднує нескореність панк-року, стрімкість техно і ритмічні тонкощі эйсід- джазу, вона не має протипоказань для будь-якого віку. Приємно, що і тексти Леви мають помітний філософічний ухил і видають деяку літературну ерудицію автора.
Наскільки може бути довговічною така музично-поетична амальгама, поки що сказати важко. Чисто вікової енергії у «БИ-2» поки що багато. Та рано чи пізно їм все одно доведеться вибирати: чи ставати остаточно розважальниками, а тому — дискотечними героями на один вечір, чи працювати більш глибоко — можливо, із втратою грошей, зате з прицілом на десятиріччя.
