Сьогодні відзначається Всесвітній день студента — свято, яке насправді має досить сумну передісторію. Саме 17 листопада 1939 року в окупованій німцями Празі відбулася жорстока розправа над студентською демонстрацією. Але нині — це насамперед день солідарності молоді яка навчається, цей день в Україні відсвяткує 2,4 мільйона осiб. Учора міністр освіти Станіслав Ніколаєнко та київський мер Олександр Омельченко вшановували кращих студентів. Говорили про необхідність студентського самоврядування, підвищення стипендій і про необхідність поліпшення якісного рівня ВНЗ. Не секрет, що навчальні заклади з’являються в Україні останнім часом як гриби після дощу, а кількість молодих людей, які одержують вищу освіту, в останнє десятиріччя збільшується. Чи вплинув цей факт на рівень освіченості українців? Чим нинішні студенти відрізняються від «радянських»? Про це «День» вирішив розпитати експертів.
Мирослав ПОПОВИЧ, директор Iнституту філософії НАНУ, академік:
— 1. У зв’язку з тим, що з’явилося безліч навчальних закладів, відповідно й освіта стала різноманітнішою. Цей факт наближає нас до західних зразків, але я не бачу в цьому нічого позитивного. Наприклад, нині по всій Україні функціонує 22 аграрнi університети, та жоден з них не зрівняється з колишньою Сільськогосподарською академією. Більшість технікумів стали ліцеями, інститутів — університетами, а університетів — академіями. Ми, таким чином, загубили різницю між різними щаблями освіти. Той стандарт, який був раніше, набагато кращий, ніж нинішня кустарна система, адже викладацький склад не має належного рівня освіти. Першим кроком для прояснення ситуації має бути налагоджена система фінансування — для підняття рівня заробітної плати викладачам та пошуку шляхів допомоги студентам. Звичайно, і сьогодні в нашій державі є чудові заклади освіти — наприклад Києво-Могилянська академія, яка практично виникла на голому місці, але вміщує найсильніший викладацький та студентський склад і є кращим зразком західних університетів.
2. Немає великої різниці між сучасними студентами і студентами радянських часів. На превелику радість, наша молодь має життєве спрямування, зацікавлення. Різниця полягає лише в тому, що у нинішніх студентів набагато більше можливостей для пошуку різноманітної літератури. У цьому доросле покоління було дещо обмежене. Адже те, про що я дізнався у 40—50 років, сьогодні вже, мабуть, знає аспірант.
Євген БЕРЕЗНЯК, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, почесний доктор Iнституту педагогіки України:
— 1. Збільшення кількості дипломів у нашій державі не є критерієм оцінювання освіченості українців. Навпаки, сьогодні населення менш освічене, ніж ще декілька років тому. У скрутні часи 1927 року ми подолали масову неписемність, але у 1995 році планка освіти знову знизилася, адже органи влади почали менше приділяти уваги освітньому процесу. Кожного року 10—20 тисяч дітей не йдуть до школи, а ті, хто пішов, не завжди можуть отримати середню освіту. Почастішали випадки, коли вже дорослі діти взагалі не відвідували школи. Той факт, що кількість навчальних закладів збільшується, тільки доводить їх сумнівність. Наразі Міністерство освіти анулює деякі ліцензії приватних закладів освіти. І це правильно, оскільки, не маючи відповідних знань, викладачі не мають права давати вищу освіту.
2. Сучасні студенти мають більшу свободу дій, мають право сперечатися, дискутувати — при тоталітарному режимі це студентське право було обмеженим. Однак багато студентів того часу стали нині видатними педагогами, а сучасні дипломи навіть не визнаються у багатьох країнах світу.
Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Острозької академії:
— 1. Народ ніколи не задовольнявся своїм рівнем освіти, ми завжди прагнули більших результатів. Та справа в тім, що кожен час вимагає своїх стандартів освіченості. Дослідники вважають, що сьогодні вже настав момент четвертої комунікативної революції, і на зміну засобам масової інформації приходять мультимедійні комунікаційні технології. Відповідно, внаслідок цих процесів змінюються й критерії оцінювання освіти. Стосовно збільшення кількості дипломів, то вони жодним чином не впливають на рівень освіченості, адже перш за все цінується професіоналізм. Власне, сьогодні рівень освіти українських громадян цiлком відповідає усім потребам суспільства.
2.Якщо порівнювати студентів радянського періоду і незалежної України, варто зазначити, що перші були хорошими виконавцями, але малоініціативними. Нині студентське життя демократизувалося, і хотілося, щоб це було підкріплено кваліфікаційною кадровою підготовкою молоді.
Володимир ПАНІОТТО, cоціолог, професор Києво-Могилянської академії:
— 1. Із побільшенням кількості дипломів ми не стали розумнішими. Це лише засвідчило, що політика, яка повинна регулювати діяльність освітніх закладів, стала менш жорсткою. Багато навчальних закладів, скористалися ситуацією, аби підвищити свій статус, не маючи на те жодних причин.
2. Сучасні студенти стали самостійнiшими, розкутішими, вони набагато краще орієнтуються у міжнародній комунікації, мають більший доступ до будь-якої літератури, їздять за кордон. Але у цьому є й негативний бiк: їм доводиться за все це сплачувати великі кошти. Хоча саме цей фактор змушує їх серйозно ставитися до життя.
Юрій ПОКАЛЬЧУК, кандидат філологічних наук:
— Наразі позитивним фактом є те, що відбувається масове скорочення приватних вузів. Цей крок є надзвичайно позитивним для нашої держави. Адже розповсюджені по нашій країні «модні» вузи заважають нормальному розвитку освітнього процесу. Проблема полягає й у тому, що у нас не налагоджена система державного бачення на кількість тих чи інших фахівців. Влада повинна зрозуміти, що професійно підготовлені фахівці — це перспектива майбутнього України. Старше покоління завжди критикує молодше, та позитив чи негатив можна знайти в усьому. Колосальний розвиток мас-медіа, а також можливість інформаційних технологій полегшують навчання студенту, але саме ж це і послаблює їхню увагу та відволікає від освітнього процесу.
