Кажуть, наше майбутнє — це діти. Чому б не доповнити це висловлювання думкою про те, що майбутнє — за «дорослими дітьми» — досвідченими людьми, які зуміли зберегти в собі дитячу чистоту та щирість, здатність дивуватися, сприймати навколишній світ, наче бачиш усе вперше, але при цьому вміти творити щось нове на закладеному підґрунті минувшини та сучасності. Яскравим прикладом таких особистостей є Василь Корчинський — український графік, член Спілки художників України, виставка робіт якого відкрилася у Центрі сучасного мистецтва.
Завітавши на цю експозицію, потрапляєш у країну дитячих фантазій та мрій, в атмосферу спокою, ліричності та пісенності. Поєднання дзвінких, чистих фарб у роботах Корчинського нагадують чарівні дитячі з пластом споконвічних символічних архетипів із глибин нашої генетичної пам’яті, в якій закладено безцінний досвід попередніх поколінь...
Василь Леонтійович вважає, що основою його творчості є «збереження дитячої душі», а її витоками для нього є яскраві враження дитинства. Життєвий шлях майбутнього художника розпочався на Східному Поділлі в 1955 р. Після служби в армії Василь потрапив до Києва — у вир суспільного та мистецького життя. Його першою вчителькою у мистецтві стала Галина Зубченко, яка прилучила свого учня до невичерпних джерел народної творчості.
Отримавши в Києві професійну освіту художника-графіка, Василь Корчинський почав свої творчі пошуки у різних техніках і жанрах: станкової картини, книжкової графіки, монументального розпису, декоративної композиції. В кожному з жанрів митець має певний творчий доробок. На нинішньому вернісажі майстер представив картини з різних періодів.
На виставці Василя Корчинського серед присутніх було багато поціновувачів прекрасного: художників, поетів, музикантів, мистецтвознавців та інших. Наприклад, на вернісаж майстра завітав його добрий знайомий Роман Дем’яненко — український письменник, який пише дитячі казки та книжки на різні теми. Він розповів «Дню» про свої враження від робіт Василя Леонтійовича: «Творчість Корчинського — це неповторна казка, яка просто огортає пелюстками латаття, споминами дитинства, повертає в час, коли кожен стає собою і залишається тим, ким він має бути. Це неповторне відчуття свіжості, косих дощів на полонині, це — квітучий сад у кожній душі. Картини Василя — це не просто графіка і не просто живопис, це — глибоке переживання і прояв душі. Мені хочеться називати Корчинського «Корчем». Гадаю, в цьому є символізм глибини, коріння, воно запалює всередині те саме полум’я, яке в кожному тліє, але за певних обставин роздмухується. В майбутньому сподіваюсь на те, що Василь створить ілюстрації до найближчої збірочки моїх казок».
